Із початком війни Ігор відмовився від своїх заробітків у Росії. 9 листопада 2014 року був призваний за мобілізацією. Отримав тяжкі поранення 9 січня під час атаки російських бойовиків на новий термінал аеропорту Донецька. У бою від розриву міни Ігорю відірвало руку, розтрощило щелепу і гортань. Через обстріли йому довелось чекати близько семи годин, протягом яких йому рятував життя молодший сержант Ігор Зінич, перш ніж побратими змогли вивезти пораненого з аеропорту до шпиталю, спочатку в Артемівськ, а потім — до Харківського військового госпіталю. Будучи беззбройними, під прицілом терористів, Ігоря 1,5 км виносили Петро Полицяк з побратимом Іваном. Більше двох тижнів воїн боровся за життя, переніс чотири операції.
Помер 27 січня2015 у Київському військовому клінічному центрі.
Поховання Ігоря Римара
Похоронна процесія почалася в с. Ріпинці, поховали Героя на цвинтарі у східній частині с. Трибухівці.
Залишилися мати і дружина Леся, з якою прожив тільки 2 роки і 4 місяці. Більше 200 тисяч зібраних коштів на лікування Ігоря дружина після похорону передала для поранених хлопців.
Нагороди та вшанування
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
