PROFILPELAJAR.COM

Рерік
Рерік
	53°57′20″ пн. ш. 11°28′53″ сх. д. / 53.9556° пн. ш. 11.4814° сх. д.
Країна	Німеччина
Розташування	Мекленбург-Передня Померанія
Тип	археологічна пам'ятка і город[d]
	Рерік Рерік (Німеччина)
	Медіафайли у Вікісховищі

Рерік (нім. Rerik; лат. Reric) — середньовічне місто, торговельний центр (емпорій) на південному узбережжі Балтійського моря^[1], центр ободритів^[2].

Рерік був побудований близько 700 року н. е., коли ободрити оселилися в даному регіоні^[3], і скоро Рерік став поліетнічним^[1] містом зі змішаним слов'яно-скандинавським^[4] населенням.

Довгий час точне місце розташування Реріка було невідомим. За право вважатися історичними правонаступниками Реріка боролися вагрський Ольденбург, Любек, Дорф-Мекленбург, Альт-Гарц^[1]. Розкопки Кільського університету та Археологічного відомства землі Мекленбург-Передня Померанія, що проводилися в 1995–1998 роках в межах села Бловац (Ґрос-Штремкендорф) на східному узбережжі Вісмарської затоки Мекленбурзької бухти, відкрили велику частину якогось торгового центру та прилеглих до нього поховань площею 23 гектари. Топографічне розташування і датування (згідно знахідкам і дендрохронології) досить точно відповідають часові існування міста Реріка. Однак, для у більш точному визначенні варто вважати на те, що принципово може підходити будь-який морський торговельний центр часів Каролінгів^[1]. Поселення в Ґрос-Штремкендорфі було одним з найбільших торгових центрів в південній частині узбережжя Балтійського моря між Хедебю і Воліном у гирлі р. Одеру — його територія в 2 рази перевищувала за площею міста Хайтабу (Хедебю) і Рібе того ж періоду. У поселенні виявлені знахідки раннього слов'янського періоду, які дендрологічним методом оцінюються в діапазоні від 735 року до 811 року. Іншими поселеннями прибережної зони VIII-IX століття є Старигард, Старий Любек (нім. Alt-Lübeck), Росток-Дірков (нім. Dierkow), Менцлін і Ральсвік на схід від Ґрос-Штремкендорфу^[5]. На схід і на північний схід Ґрос-Штремкендорфу знаходяться ділянки з ранньою слов'янською керамікою — товаром, в основному без оздоблення, який повинен бути того ж часу, що і прибережне поселення Ґрос-Штремкендорф^[6].

На початку IX століття, після укладення франками союзу з ободритами проти саксонців і данців Карл I Великий використовував цей порт в торгових цілях, через тривалу війну. Згідно франкських анналів данський конунг Гудфред в 808 році зруйнував Рерік, а населення переселив в конкуруючий порт Хедебю (Слісторп):

З Годфрідом у згаданому вище поході були слов'яни, які називалися вільці. Через старовинну ворожнечу, яку вони мали звичайно зберігати з ободритами, вони з доброї волі з'єдналися з його військом. І коли сам він повернувся у своє королівство, вони також повернулися додому з видобутком, який змогли захопити у ободритів. Годфрід перш ніж повернувся, зруйнував [[Емпорій (раннє середньовіччя)|емпорій], який на мові данів називається Рерік і який виплатою податей давав його королівству вигоду, і, переселивши звідти торговців, розпустив флот [і] з усім військом прийшов до порту, який називається Слісторп.
Оригінальний текст (лат.)

Erant cum Godofrido in expeditione praedicta Sclavi, qui dicuntur Wilzi, qui propter antiquas inimicitias, quas cum Abodritis habere solebant, sponte se copiis eius coniunxerunt; ipsoque in regnum suum revertente, cum praeda, quam in Abodritis capere potuerunt, et ipsi domum regressi sunt. Godofridus vero, priusquam reverteretur, distructo emporio, quod in oceani litore constitutum lingua Danorum Reric dicebatur et magnam regno illius commoditatem vectigalium persolutione praestabat, translatisque inde negotiatoribus, soluta classe ad portum, qui Sliesthorp dicitur, cum universo exercitu venit.

— Аннали королівства франків

Рерік був значним поселенням. У XI столітті Адам Бременський називав ободритів «ререгами». Назва «ререгі» (Reregis) використовував і Саксонський анналіст^[7]^[8].

Назва

У мандрівника Ібрагіма ібн Якуба близько 965 р. говориться про головну фортецю слов'янського князя Накура. Назва фортеці може бути прочитана як «Аззан», або як «Гран» (можливо «Град»)^[9]. Оскільки Ібрагім наводить переклад «велика фортеця», то надалі можлива слов'янська назва «Веліград»^[10]. Ризький учитель, сходознавець Ф. Вестберг відстоював читання «Аззан» і ототожнював згаданий ібн Якубом населений пункт з Шверіном, а не Реріком^[11].

Можливо «Веліград» Ібрагіма ібн Якуба (близько 965 р.) співвідноситься з «Міхеленбургом» у саксів (в 995 р.). У свою чергу «Міхеленбург» строго відповідає «Магнополісу» хроністів Адама Бременського^[12] і Гельмольда фон Бозау^[13]. У всіх випадках значення збігається — «велике, головне місто». Зі свого боку данці^[14] називали його «Рерік» (імовірно від давньоскан. Reyrr — «очерет», через розташування в старій озерній улоговині, покритій густими заростями очерету).

Вацлав Ганка (відомий своїми фальсифікаціями) вказував на зв'язок назви поселення з назвою сокола «falco cyanopus» проводячи аналогію з замками і фортецями «Sokol», «Gestrabj», «Falkenstein», «Habichtstein»^[15]. Цитує Ганка Георг Лиш^[15]. Павло Шафарик читав назва «Рерік» як «Рарог», а назва народу «ререгі» як «рарожани». Павло Шафарик вказував на існування слова «rarog», що позначає в польській мові один з видів сокола «балабана» і порівнював з назвою польського села «Рарог» в Плоцьком краї і з подібними іменами інших слов'янських міст і замків — Орел, Сокіл, Яструб^[16]. Ґрунтуючись на даному прочитанні Олександр Гильфердинг припускав, що «Рарог» було слов'янською назвою фортеці «Рерік»^[17].

Гедеонов С. О. відстоював ідею, що «Рерік» (сокіл) було прізвиськом ободрітського князя Дражко в честь якого названа столиця, а Рерік (соколи) було прізвиськом власне ободритов. Гедеонов припускає, що прізвисько Рюрик могло бути родовим в сімействі ободритськіх князів, родичів Рюрика^[18]. Цитував Гедеонова і Дмитро Іловайський^[19].

Вальтер Фогель висунув гіпотезу, що Рерік в більш ранніх рукописах згадується як «Берік». Цієї точки зору дотримувався і Омелян Пріцак^[20], однак вона була розкритикована^[21]^[22].

Алексєєв С. В. зазначає, що назва слов'янського Веліграда «Рерик» стало улюбленим аргументом деяких представників російської «антинорманістської школи». Дійсно, воно перегукується з іменем «Рюрик» — і кращого доказу неслов'янського походження цього імені важко було б уявити. Слов'яни називали свою столицю Веліградом. Скандинави ж звали Веліград «Реріком», так само, як германці — Мекленбургом. Не звернути уваги на цей широко відомий факт можуть лише через якесь непорозуміння. Очевидно, від використання даного аргументу раціональний «антинорманіст» повинен відмовитися^[23].

Археологія Гросс-Штрьомкендорф

Розкопками 1990-го і другої половини 1990-х років було виявлено ремісничо-торгове поселення «скандинавського типу» з гаванню і прилеглим цвинтарем змішаного обряду. Поселення площею не менше 18 га \ 45 акрів було забудовано регулярною вуличної сіткою з напівземлянок. Дендрохронологія і знахідки монет-скеатів^[en] обґрунтували атрибуцію виявленого поселення з Реріком^[24].

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г S. Brather. Rerik // Johannes Hoops Reallexikon der germanischen Altertumskunde. Bd. 24. Quadriburgium — Rind. — Walter de Gruyter, 2003. — С. 514–515. — ISBN 3110175754. (нім.)
↑ Йоахим Херрман Ободриты, лютичи, руяне // Славяне и скандинавы: Сб. ст. : Пер. с нем. / Общ. ред. Е. А. Мельниковой. — г. Москва: изд. «Прогресс», 1986 г. — 416 с. (рос.)
↑ Ole Harck, Christian Lübke, Zwischen Reric und Bornhöved: Die Beziehungen zwischen den Dänen und ihren slawischen Nachbarn vom 9. Bis ins 13. Jahrhundert: Beiträge einer internationalen Konferenz, Leipzig, 4.-6. Dezember 1997, Franz Steiner Verlag, 2001, p.12, ISBN 3-515-07671-9 (нім.)
↑ Jürgen Happ, Reric, der verlorene Handelsplatz der Wikinger am südwestlichen Zipfel der Ostsee 2nd edition, Mensing, 2004, ISBN 3-87533-007-2 (нім.)
↑ Müller-Wille, Michael Emporium Reric // Edited by Sebastian Brather, Dieter Geuenich, Christoph Huth Historia archaeologica. — Berlin, New York: Walter de Gruyter, 2009. — P. 454. — ISBN 978-3-11-022337-8 eBook ISBN 978-3-11-022338-5. (англ.)
↑ Müller-Wille, Michael Emporium Reric // Edited by Sebastian Brather, Dieter Geuenich, Christoph Huth Historia archaeologica. — Berlin, New York: Walter de Gruyter, 2009. — P. 456. — ISBN 978-3-11-022337-8 eBook ISBN 978-3-11-022338-5. (англ.)
↑ Annalista Saxo. — Monumenta Germaniae Historica. SS. — Hannover : Impensis Bibliopolii Avlici Hahniani, 1844. — Т. VI. — P. 609. (лат.)
↑ Саксонский анналист. Годы 745—1039. сайт «Восточная литература». Архів оригіналу за 2 травня 2012. Процитовано 18 листопада 2014. (рос.)
↑ А. Куник, «О времени, въ которомъ жилъ Израильтянинъ Ибрагимъ ибн-Якубъ» // Извѣстия ал-Бекри и других авторов о Руси и Славянах (Приложеніе къ XXXII тому записокъ И. Академіи наукъ). — г. СПб., 1878 г. — С. 104. (рос.)
↑ Herrmann, Joachim (1970). «Die Slawen in Deutschland». Berlin: Akademie-Verlag GmbH. p. 188 (нім.)
↑ Вестберг Ф. // «Комментарій на записку Ибрагима Ибн-Якуба о славянахъ». — СПб, 1903. — С. 19-23. (рос.)
↑ Adamus, «Gesta Hammaburgensis ecclesiae pontificum [Архівовано 2007-12-23 у Wayback Machine.]» (лат.)
↑ INCIPIUNT CRONICA SLAVORUM EDITA A VENERABILI HELMOLDO PRESBITERO [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (лат.)
↑ Аннали королівства франків
Godofridus vero, priusquam reverteretur, distructo emporio, quod in oceani litore constitutum lingua Danorum Reric dicebatur et magnam regno illius commoditatem vectigalium persolutione praestabat, translatisque inde negotiatoribus, soluta classe ad portum, qui Sliesthorp dicitur, cum universo exercitu venit.
↑ ^а ^б Georg Christian Friedrich Lisch: Zu Mecklenburgs ältester Geschichte: Jahrbücher des Vereins für Mecklenburgische Geschichte und Altertumskunde, Band 1 (1836), S. 173–176 (нім.)
↑ Pavel Jozef Šafárik, «Sebraneʹ spisy». — Nákl. B. Tempského, 1863. — Т. 2. — С. 608.
↑ А. Гильфердинг, «Исторія балтійскихъ славянъ|Исторія балтійскихъ славянъ». — г. С.-Петербургъ: Издание Д. Е. Кожанчикова, 1874 г. — Т. 4. — С. 272. (рос.)
↑ С. Гедеонов с замѣчаніями А. Куника. Отрывки изъ исслѣдованій о Варяжскомъ вопросѣ (статья вторая) // Записки Императорской Академіи наук [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]. — г. СПб., 1862 г. — Т. 2. — С. 184–192. (рос.)
↑ Иловайский Д. И., VI Филологія норманистовъ. Имена князей // Разысканія о началѣ Руси. — 1876. — С. 304. (рос.)
↑ Pritsak O. The Origin of Rus', Russian Review, Vol. 36, No. 3, Jul., 1977, p. 265
↑ P. Paulsen, Studien zur Wikinger-Kultur, Neumunster 1933, p. 212
↑ Dirk Jellema, Frisian Trade in the Dark Ages, Speculum, Vol. 30, No. 1 (Jan., 1955), p. 27
↑ Алексеев С. В., «Славянская Европа VII–VIII вв.» — г. Москва: изд. «Вече», 2007 г. — С. 446. — 480 с. — ISBN 978-5-9533-2041-2. (рос.)
↑ Härke, Heinrich. Das Gräberfeld des frühmittelalterlichen Seehandelsplatzes von Groß Strömkendorf, Lkr. Nordwestmecklenburg. By Marcus Gerds. Groß Strömkendorf – Reric. Die Menschen und ihre Lebensumstände. By Michael Wolf. Teil 1 (text) and 2 (catalogue). Forschungen zu Groß Strömkendorf V,1 = Frühmittelalterliche Archäologie zwischen Ostsee und Mittelmeer 6 (ed. by the Römisch-Germanische Kommission des Deutschen Archäologischen Instituts). Wiesbaden: Reichert Verlag. 2015. 418 + 294 pp., 91 + 289 figures, 14 tables. // Early Medieval Europe. — 2018. — Vol. 26, iss. 1. — P. 111–114. — ISSN 0963-9462. — DOI:10.1111/emed.12256.

Джерела

Müller-Wille, Michael. Emporium Reric // Historia archaeologica. — Berlin, New York : Walter de Gruyter, 2009. — С. 453—474. — ISBN 978-3-11-022337-8 eBook ISBN 978-3-11-022338-5.
S. Brather. Rerik // Reallexikon der germanischen Altertumskunde. Bd. 24. Quadriburgium - Rind. — Walter de Gruyter, 2003. — С. 514-515. — ISBN 3110175754. (нім.)
Vogel W. Das emporium Reric, Festskrift til Halvdan Koht. Oslo, 1933. S. 85-92

Археологія Бловаца (Groß Strömkendorf):

Brorsson, Torbjörn. Ceramics as an identity marker: A preliminary study on the Gross Strömkendorf pottery // Bodendenkmalpflege in Mecklenburg-Vorpommern, 2002, vol. 50, pp. 247–256, ISSN 0947-3998 Huth, Berlin, New York (Walter de Gruyter) 2009, pp. 453–474, ISBN 978-3-11-022337-8
Schmölcke, Ulrich (2002): Die Tierknochenfunde des frühmittelalterlichen Seehandelsplatzes von Groß Strömkendorf, Kreis Nordwestmecklenburg
Schmölcke, Ulrich (2004): Nutztierhaltung, Jagd und Fischerei. Zur Nahrungsmittelwirtschaft des frühgeschichtlichen Handelsplatzes von Groß Strömkendorf, Landkreis Nordwestmecklenburg. Beiträge zur Ur- und Frühgeschichte Mecklenburg-Vorpommerns 43. Lübstorf, 200 S.
Schmölcke, Ulrich (2004): Die Stetigkeit als archäozoologische Bewertungsmethode: Beispiele aus Paläoichthyologie (frühmittelalterlicher Seehandelsplatz Groß Strömkendorf) und Paläoökologie (Neolithikum Schleswig-Holsteins). Beiträge zur Archäologie und Prähistorischen Anthropologie 4, 195–203.
Pöche, Alexander. Die Glasfunde des frühmittelalterlichen Handelsplatzes von Groß Strömkendorf bei Wismar. — Kiel, 2001.
Dörfler, W., D. Hoffmann & H. Jöns (1998): Archäologische, geologische und pollenanalytische Untersuchungen in Groß Strömkendorf
Astrid Tummuscheit, «Gross Strömkendorf: a market site of the eighth century on the Baltic sea coast». In T. Pestell and K. Ulmschneider (eds) Markets in Early Medieval Europe.
Jöns, Hauke. War das „emporium Reric“ der Vorläufer von Haithabu? // Bodendenkmalpflege in Mecklenburg-Vorpommern. — 1999. — Т. 47. — С. 201-213.
Schuldt, Ewald: Eine slawische Siedlung von Groß Strömkendorf, Kreis Wismar
Lässig (2000): Die Tiergräber und Tierbeigaben auf dem frühslawischen Gräberfeld von Groß Strömkendorf. Die osteologische Bestimmung und Untersuchungen zur Tiergrabsitte, Kiel
Wolf M, Lüth F, Jöns H, Schultz M (2001) Auf den Spuren des historischen Reric: Eine anthropologisch-paläopathologische Untersuchung. In: Schultz M, et al. (Hg.) Homo — unsere Herkunft und Zukunft. Cuvillier Verlag, Göttingen, 276–282.

W. Bastian, Beobachtungen in Burg und Siedlung Alt-Gaarz, Kr. Doberan. Ein Beitr. zur Lage von R., in: Varia Archaeologica (Festschr. W. Unverzagt), 1964, 237–254.
R. Beltz, Der Burgwall von Alt-Gaarz (Mecklenburg), Nachrichtenbl. für dt. Vorzeit 11, 1935, 107.
Ders., Die Burg von Alt-Gaarz in Mecklenburg (Reric?), Forsch. und Fortschritte 11, 1935, 357–338.
S. Brather, Merowinger- und karolingerzeitliches «Fremdgut» bei den NW-Slawen. Gebrauchsgut und Elitenkultur im sw. Ostseeraum, PZ 71, 1996, 46-84
Ders., Arch. der w. Slawen. Siedlung, Wirtschaft und Ges. im früh- und hochma. O-Mitteleuropa, 2001.
B. Friedmann, Unters. zur Gesch. des abodritischen Fürstentums bis zum Ende des 10. Jh.s, 1986.
J. Herrmann, Ober das hist. und siedlungsgeschichtl. Umfeld des Seehandelsplatzes Reric zu Beginn des 9. Jh.s, Offa 37,1980,201-207.
Ders., Zur Struktur von Handel und Handelsplätzen im sw. Ostseegebiet vom 8.—10. Jh., Ber. RGK 69, 1988 (1989), 720–739.
D. Jantzen, M. Schirren, 'Rerik steht wieder auf' oder 'Die Lösung des Reric-Problems' im April 1938, in: Studien zur Archäologie des Ostseeraumes. (Festschrift für M. Müller-Wille), 1998, 67-76. Neumünster: Wachtholtz
H.Jöns, Der frühgeschiehtl. Seehandelsplatz von Groß Strömkendorf, in: Ch. Lübke (Hrsg), Struktur und Wandel im Früh- und Hoch-MA. Eine Bestandsaufnahme aktueller Forsch. zur Germania Slavica, 1998, 127–143.
Ders., Groß Strömkendorf, handelspladsen ved Wismar. Et exempel på urbaniseringens tidlige fase i det vestslaviske område, in: D. Meier (Hrsg.), Beretning fra syttendetværfaglige vikingesymp., 1998, 29-52.
Ders. u.a., Ausgr. auf dem frühgeschichtl. Seehandelsplatz von Groß Strömkendorf, Kr. NW-Mecklenburg. Erste Ergebnisse eines Forsch.sprojektes, Germania 75, 1997, 193–221.
F. Wietrzichowski, Unters, zu den Anfangen des frühma. Seehandels im s. Ostseeraum unter bes. Berücksichtigung der Grabungsergebnisse von Groß Strömkendorf, 1993
Ole Harck, Christian Lübke (Hrsg.): Zwischen Reric und Bornhöved: die Beziehungen zwischen den Dänen und ihren slawischen Nachbarn vom 9. bis ins 13. Jahrhundert: Beiträge einer internationalen Konferenz, Leipzig, 4.-6. Dezember 1997, Franz Steiner Verlag , 2001, ISBN 3515076719 (нім.)
Hauke Jöns und Michael Müller-Wille: Der Ostseehandel. Schiffsverkehr und Warenströme. Katalog: Menschen — Zeiten — Räume. Archäologie in Deutschland. Ausstellung Berlin und Bonn 2002/2003, Berlin 2002, S. 346–351. (нім.)
Michael Müller-Wille: Ribe — Reric — Haithabu. Zur frühen Urbanisierung im südskandinavischen und westslawischen Gebiet. In: K. Brandt, M. Müller-Wille u. Ch. In: Radtke (Hrsg.): Haithabu und die frühe Stadtentwicklung im nördlichen Europa. Schriften des Archäologischen Landesmuseums 8, Neumünster 2002. S. 321–337 u. 431–441. (нім.)
A. Pöche: Die Glasfunde des mittelalterlichen Handelsplatzes von Groß Strömkendorf bei Wismar, Dissertation Kiel 2001 (нім.)