PROFILPELAJAR.COM

Редькін Олександр Архипович
Редькін Олександр Архипович
Народився	13 вересня 1931 (93 роки); Успенка, Лутугинський район, Луганська область
Країна	СРСР; Україна; ЛНР
Діяльність	скульптор
Alma mater	Харківський художній інститут (1958)
Вчителі	Мельгунова Ірина Михайлівна, Кокель Олексій Опанасович і Бондаренко Григорій Антонович
Членство	Спілка радянських художників України
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Редькін.

Олександр Архипович Редькін (нар. 13 вересня 1931, Успенка) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1960 року^[1].

Біографія

Народився 13 вересня 1931 року в селі Успенці (тепер селище міського типу Луганського району Луганської області, Україна). 1952 року закінчив Ворошиловградське художнє училище, де навчася у Л. Тригубова, В. Дядичева, М. Шевченка; 1958 року — Харківський художній інститут (викладачі: Ірина Мільгунова, Олексій Кокель, Григорій Бондаренко).

Жив в Успенці, в будинку на вулиці Річній, № 11 та в Луганську на кварталі Левченка, № 15, квартира № 4^[2]. Після проголошення Луганської народної республіки залишився жити на її території, став членом Спілки художників ЛНР, професором Луганської державної академії культури і мистецтв^[3].

Творчість

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

станкова скульптура

«Портрет прокатника В. Лунгу» (1959, гіпс; у співавторстві з Петром Кізієвим);
«Портрет Петра Кізієва» (1960, гіпс тонований)^[4];
«Маленький Тарас» (1963);
«Бригада формувальників О. Великоцького» (1970, бронза);
«Щит Батьківщини» (1965—1971, кований алюміній).

монументальна скульптура

меморіальний ансамбль на могилі молодогвардійців у Сорокиному (1963—1965, у співавторстві з Петром Кізієвим, Георгієм Головченком та Анатолієм Самусем);
обеліск на честь 20-річчя перемоги у німецько-радянській війні у Луганську (1965, граніт, нержавіюча сталь, алюміній; у співавторстві з Петром Кізієвим та Анатолієм Самусем, апхітектор Георгій Головченко);
меморіальна композиція на могилі загиблих воїнів у німецько-радянській війні в Брянці (1965—1966, у співавторстві з Петром Кізієвим та Анатолієм Самусем);
пам'ятник засновнику Луганська Карлу Гаскойну (1995);
пам'ятник першому міському голові Луганська Миколі Холодиліну (1996);
обеліск «Перемога» (2000);
погруддя першого голови ЛНР Валерія Болотова^[3];
меморіальна дошка Народному артисту ЛНР Юрію Дерському^[3].