| Ручна протитанкова граната РПГ-6 |
|---|
![]() |
| Тип | ручна граната |
|---|
| Походження |  СРСР |
|---|
|
| На озброєнні | з 1943 |
|---|
| Оператори | СРСР, країни Варшавського Договору |
|---|
| Війни | Друга світова війна |
|---|
|
| Розробник | Московське відділення НДІ-6, М. З. Полеванов, Л. Б. Іоффе, Н. С. Житков, завод навчальних посібників № 2 «Фізпрібор» у м. Коврові. |
|---|
| Розроблено | 1943 |
|---|
| Виробник | Завод № 11 у м. Коврові |
|---|
| Виготовлення | 1943—1950 |
|---|
|
| Вага | 1,1-1,13 кг |
|---|
| Довжина | 136 мм |
|---|
| Діаметр | 96 мм |
|---|
|
| Наповнення | тротил |
|---|
| Вага наповнення | 0,58 кг |
|---|
Механізм
детонації | детонація при ударі |
|---|
| Потужність вибуху | 100 мм броні |
|---|
РПГ-6 — ручна протитанкова граната, що належить до типу фугасних гранат спрямованої ударної дії, призначена для ураження броньованої техніки, її екіпажу, озброєння та обладнання, займання пального та боєприпасів.
Історія створення
З появою важких танків «Тигр», «Пантера», а також самохідних артилерійських установок типу «Фердинанд» з лобовою бронею, еквівалентною 80-100 мм й більше (бортове бронювання становило 40-80 мм), з'явилася необхідність у створенні потужніших протитанкових засобів, у тому числі і гранат.
У 1943 році в московській філії НДІ-6 конструкторами М. З. Полевіковим, Л. Б. Іоффе і М. С. Житковим, за участю Г. В. Хрустальова, О. М. Осика і Є. І. Пихової була розроблена ручна протитанкова кумулятивна граната РПГ-6, яка належить до типу фугасних гранат спрямованої ударної дії.
На заводі навчальних посібників № 2 «Фізпрібор» у м. Коврові був розроблений технологічний процес виготовлення гранати РПГ-6, інструментарій для їх виробництва, а також дослідна партія кількістю до 5000 штук. Спорядження гранат відбувалось на заводі № 11.
Військові випробування граната РПГ-6 пройшла у вересні 1943 року. Як мішень використовувалася трофейна штурмова гармата «Фердинанд» (лобова броня близько 200 мм, бронювання борту близько 85 мм). Випробування показали, що граната РПГ-6 при ударі головною частиною по цілі пробиває броню до 120 мм, у той час як її попередник РПГ-43 міг пробити близько 70 мм. Тоді було рекомендовано прийняти гранату РПГ-6 на озброєння Червоної армії.[1]
Технологічні особливості
Однією з особливостей гранати РПГ-6 було те, що вона була дуже простою у виробництві — всі деталі штампувалися з листової сталі, а різьбові з'єднання отримувалися шляхом накатки, були відсутні точені і різьбові деталі. Ручка гранати виготовлялася з листової сталі товщиною у півміліметра. Граната споряджалася тротилом методом заливки. Всі ці чинники дозволили запустити РПГ-6 в масове виробництво в короткі терміни.
Див. також
Посилання
Примітки
