PROFILPELAJAR.COM

МРО-А
МРО-А
	; Макет МРО-Д в навчальному класі
Тип	реактивний вогнемет
Походження	Росія
Історія використання
На озброєнні	2003-нині
Війни	Друга чеченська війна, Війна на сході України, Громадянська війна в Сирії
Історія виробництва
Розробник	ФДУП ДНПП «Базальт»
Розроблено	кінець 1990-х
Варіанти	МРО-А (термобаричний), МРО-Д (димний), МРО-З (запалювальний)
Характеристики
Вага	4,7 кг
Довжина	900 мм
Калібр	72,5 мм
Дія	механічний спуск
	Дальність вогню
Ефективна	300 м
Максимальна	450 м
Система живлення	одноразовий пусковий контейнер
Приціл	відкритий, діоптричний
	МРО-А у Вікісховищі

МРО-А (рос. малогабаритный реактивный огнемет) — російський реактивний одноразовий гранатомет із термобаричним боєприпасом, калібр 72,5мм. МРО-А є подальшим розвитком вогнемету РПО-А «Джміль» (калібр 90 мм) та РШГ-2.

МРО створений наприкінці 90-х років у ФДУП ДНПП «Базальт» і прийнятий на озброєння в загальновійськові частини Російської армії (раніше подібні зразки озброєння надходили тільки у підрозділи хімічних військ) в 2003 році^[1]. МРО-А здатен ефективно вражати не лише живу силу (особливо при влученні боєприпасу всередину приміщення), але і неброньовану та легкоброньовану техніку.

Опис

Малогабаритний реактивний вогнемет МРО-А створений на основі реактивної штурмової гранати РШГ-2 і призначения для озброєння вогнеметних підрозділів хімічних військ як легша і менш потужна альтернатива вогнемета РПО-А «Джміль», тоді як РШГ-2, будучі за російською класифікацією «гранатою», поступає на озброєння звичних піхотних підрозділів російської армії^[2].

Основною зовнішньою відмінністю МРО-А від РШГ-2 є прицільні пристосування — у РШГ-2 вони аналогічні прицілу протитанкової гранати РПГ-26, тоді як у МРО-А прицільні пристосування аналогічні тим, що встановлені на реактивний вогнемет РПО-А «Джміль». Окрім базового варіанту МРО-А з термобаричною БЧ також випускається та надходять на озброєння варіанти МРО-З з запалювальною БЧ і МРО-Д з димовою БЧ для миттєвої постановки димових завіс.

МРО-А стоїть на озброєнні російської армії з 2004 року.

Малогабаритний реактивний вогнемет МРО-А являє собою реактивний снаряд з термобаричною бойовою частиною калібром 72,5 мм (також має назву «боєприпас об'ємного вибуху») і пороховим реактивним двигуном, що повністю спрацьовує в стволі одноразового пускового пристрою.

Стабілізація гранати на траєкторії здійснюється за допомогою складаних стабілізаторів та наданого ними обертання навколо осі. Пусковий пристрій являє трубу-моноблок вироблений зі склопластику.

З торців пусковий пристрій закритий гумовими кришечками, що руйнуються при пострілі. Для приведення в бойове положення виймається запобіжна чека і запобіжний важіль, що перекриває спусковий гачок, приводиться в бойове положення, при цьому взводиться ударно-спусковий механізм, і можна здійснити запуск гранати натисканням на спусковий гачок.

За потреби перевести гранату в походне положення ударно-спусковий механізм знімається з бойового взводу при опусканні запобіжного важеля в горизонтальне положення і фіксації його чекою.

Прицільні пристосування у вигляді нерухомої мушки і складаного цілика з набором діоптрійних отворів для разних відстаней стрільби розташовані на лівому боці пускової труби, в нижній передній частині труби також розташована передня складана рукоятка для утримання вогнемета.

При пострілі позаду пускового пристрою утворюється небезпечна зона глибиною до 30 метрів і кутом 90 градусів.

Варіанти

Малогабаритний реактивний вогнемет випускається в трьох варіантах^[3]:

Варіант	Тип бойової частини	Маса активної речовини, кг	Призначення	Маркування
МРО-А	фугасна, термобаричної та осколкової дії	1,0 кг	Ураження живої сили в будівлях та будовах оборонного та промислового призначення, виведення з ладу легкоброньованої та автомобільної техніки	дві червоні риски з дульної сторони пускового контейнеру^[4]
МРО-Д	димна, із білим фосфором	1,3 кг	Осліплення вогневих точок, створення димових завіс та нестерпних умов перебування живої сили у приміщеннях	одна червона риска^[4]
МРО-З	димно-запалювальна	1,3 кг	Створення нестерпних умов для перебування живої сили, а також вогнищ полум'я в будівлях та будовах міського промислового і оборонного значення	одна жовта риска^[4]

Бойове застосування

Війна на сході України

Докладніше: Російська збройна агресія проти України (з 2014), Війна на сході України та Російська зброя на Донбасі

1 червня 2014 року було опубліковане одне з перших підтверджень використання вогнеметів МРО проросійськими збройними угрупованнями від Майкла Смолвуда, з центру досліджень зброї ARES. Ці вогнемети були ідентифіковані у бойовиків під час першого бою за Донецький аеропорт 26 травня 2014 року.^[5] Особливістю МРО-А є те, що на відміну від РПО-А, він не перебуває на озброєнні українських силових підрозділів, до України офіційно не завозилась, та з Росії до сусідніх країн не експортувалась. Тому єдина можливість їхнього походження — безпосередньо зі складів Росії.^[5]

У листопаді 2014 року центр досліджень зброї ARES опублікував доповідь, у якій зазначено, що проросійські збройні угруповання використовують вогнемети МРО-А.^[6]

У вересні 2018 року фіксувалося фото учасниці окупаційних корпусів із вогнеметом.^[7] У вересні вона загинула на лінії зіткнення, і російські засоби масмедіа поширювали інформацію, що вона була санінструктором.

Громадянська війна в Сирії

Докладніше: Громадянська війна в Сирії та Інтервенція Росії в Сирію

Антиурядові збройні загони виявили малогабаритні вогнемети МРО-А та вогнемети РПО-А на позиціях проурядових сил в селі Скайк, провінція Хама, в жовтні 2015 року^[4].

Примітки

↑ Малогабаритный реактивный огнемет МРО-А. Оружейная Правда. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 2 листопада 2015.
↑ Малогабаритный реактивный огнемет МРО-А (Россия). World Guns. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
↑ Боеприпасы и средства поражения. Энциклопедия XXI век. Оружие и технологии России. Т. 12. Издательский дом «Оружие и технологии». 1999. с. 436,437.
↑ ^а ^б ^в ^г N.R. Jenzen-Jones (30 жовтня 2015). Russian MRO-A thermobaric rocket launchers in Syria. Hoplite. ARES. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 2 листопада 2015.. Слід зазначити, що маркування (колір рисок) відрізняється від названого на деяких фотографіях МРО-Д.
↑ ^а ^б Michael Smallwood (1 червня 2014). Russian MRO-A Rocket Launchers in Ukraine. Hoplite. ARES. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 2 листопада 2015.
↑ Jonathan Ferguson, N. R. Jenzen-Jones (2014). Raising Red Flags: An Examination of Arms & Munitions in the Ongoing Conflict in Ukraine. Research Report. Т. 3. Armament Research Services. Архів оригіналу за 9 травня 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
↑ На Донбассе в очередной раз “засветилось” российское оружие (ВИДЕО). 29 вересня 2018. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.