Фабриканти сподівались на пожвавлення торгівлі і виготовили занадто багато товарів. Врешті-решт, ринки було перенасичено й відбулась промислова депресія. Джон Россель, який спирався на партію вігів, виступав за помірковані реформи, його опоненти, радикали, відстоювали іншу точку зору: введення загального виборчого права. У підсумку 16 серпня в Манчестері відбувся грандіозний за своїми масштабам мітинг. Влада мала бажання заарештувати оратора Гента; спочатку для цього вони використовували місцеву кінну міліцію, а потім звернулись до гусарів, які зрештою відкинули великий натовп людей. Втрати — кілька вбитих і багато поранених. Згодом усюди почали висловлюватись протести проти так званої «Манчестерської бійні»; більш за все виступів було у Йоркширі; там аристократи-ліберали ставали на захист низів населення[4].
Коли парламент розпочав обговорення біллю «про шість постанов», віг Тірні вигукнув: «Уряд тільки й думає про те, як би застосувати грубу силу. Він не бажає угод, жодного примирення. Тут панує тільки сила й нічого окрім сили!». Головні дії репресивного законопроєкту полягали у домашніх обшуках з метою знайти заховану зброю, арешті заколотників; у разі ж повторення подібного, авторів засилали; також законопроєкт обмежив права зібрань, почав поширювати на брошуригербові збори; до цього до збору відносились тільки газети. Джордж Каннінг, який у ті часи поклав початок своїй еволюціїлібералізму, так висловився про новий законопроєкт: «Сумно бачити, як до вже існуючих обмежувальних законів додаються ще нові». Попри те, що була опозиція, білль пройшов.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 4 січня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
