Піросульфат калію

Піросульфат калію
Назва за IUPAC дикалію (сульфонатоокси)сульфонат
Інші назви дисульфат калію
Ідентифікатори
Номер CAS 7790-62-7
PubChem 62681
Номер EINECS 232-216-8
SMILES [O-]S(=O)(=O)OS(=O)(=O)[O-].[K+].[K+]
InChI 1/2K.H2O7S2/c;;1-8(2,3)7-9(4,5)6/h;;(H,1,2,3)(H,4,5,6)/q2*+1;/p-2
Властивості
Молекулярна формула K2O7S2
Молярна маса 254,32 г/моль
Густина 2.28 г/см3
Тпл 325 °C
Розчинність (вода) 25.4 г/100 мл (20 °C)
Небезпеки
ГГС піктограми GHS05: КорозіяGHS06: Токсично
ГГС формулювання небезпек 314, 331
ГГС запобіжних заходів 260, 261, 264, 271, 280, 301+330+331, 303+361+353, 304+340, 305+351+338, 310, 311, 321, 363, 403+233, 405, 501
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Піросульфат калію або дисульфат калію — неорганічна сполука з хімічною формулою K2S2O7.

Виготовлення

Піросульфат калію отримують шляхом термічного розкладання інших солей, безпосередньо з бісульфату калію:[1]

2 KHSO4 → K2S2O7 + H2O

Однак, температури вище 600°C додатково розкладають піросульфат калію на сульфат калію та триоксид сірки:[2]

K2S2O7 → K2SO4 + SO3

Інші солі, такі як трисульфат калію[3], також можуть розкладатися на піросульфат калію.

Хімічна структура

Піросульфат калію містить піросульфат(інші мови)-аніон, який має дихроматоподібну структуру. Молекулярну геометрію можна візуалізувати у вигляді тетраедра з двома кутами, що мають спільну конфігурацію аніона SO4 і атому кисню, що з’єднані центральним містком.[4] Напівструктурна формула піросульфат-аніону O3SOSO32−. Ступінь окислення сірки в цій сполукі +6.

Використання

Піросульфат калію використовується в аналітичній хімії; зразки змішують з піросульфатом калію (або сумішшю піросульфату калію та фториду калію), щоб забезпечити повне розчинення перед кількісним аналізом.[5][6]

Сполука також присутня як каталізатор разом із оксидом ванадію (V) у промисловому виробництві триоксиду сірки.[7]

Дивіться також

Список літератури

  1. ↑ Washington Wiley, Harvey (1895). Principles and Practice of Agricultural Analysis: Fertilizers. Easton, PA.: Chemical Publishing Co. с. 218. Процитовано 31 December 2015. Potassium disulfate.
  2. ↑ Iredelle Dillard Hinds, John (1908). Inorganic Chemistry: With the Elements of Physical and Theoretical Chemistry. New York: John Wiley & Sons. с. 547. Процитовано 31 December 2015. Potassium disulfate.
  3. ↑ Brauer, Georg (1963). Handbook of Preparative Inorganic Chemistry Vol. 2, 2nd Ed. New York: Academic Press. с. 1716. ISBN 9780323161299.
  4. ↑ Ståhl, K.; Balic-Zunic, T.; da Silva, F.; Eriksen, K. M.; Berg, R. W.; Fehrmann, R. (2005). The crystal structure determination and refinements of K2S2O7, KNaS2O7 and Na2S2O7 from X-ray powder and single crystal diffraction data. Journal of Solid State Chemistry. 178 (5): 1697—1704. Bibcode:2005JSSCh.178.1697S. doi:10.1016/j.jssc.2005.03.022.
  5. ↑ Trostbl, L. J.; Wynne, D. J. (1940). Determination of quartz (free silica) in refractory clays. Journal of the American Ceramic Society. 23 (1): 18—22. doi:10.1111/j.1151-2916.1940.tb14187.x.
  6. ↑ Sill, C. W. (1980). Determination of gross alpha, plutonium, neptunium, and/or uranium by gross alpha counting on barium sulphate. Analytical Chemistry. 52 (9): 1452—1459. doi:10.1021/ac50059a018.
  7. ↑ Burkhardt, Donald (1965). Sulfur trioxide production, US3362786A. Google Patents. Процитовано 31 December 2015.