З 8 років навчався футболу в тираспольській СДЮШОР-4 у Сергія Торопова, рік грав воротарем, починав професіональну кар'єру в клубі «Шериф» (Тирасполь), де в 2001—2003 роках провів 12 ігор і відзначився одним голом, так і не ставши основним гравцем, але в обох сезонах став чемпіоном країни, а в першому ще й виграв Кубок Молдови.
У 2003 році перейшов до складу команди «Тирасполь». Зігравши 124 матчі і забивши 30 голів, в 2008 році повернувся в «Шериф». У складі цих двох клубів у сезоні 2007/08 став найкращим бомбардиром чемпіонату Молдови з 14 голами, а також втретє у кар'єрі виграв титул чемпіона Молдови.
У 2009 році зіграв 12 матчів за клуб другого китайського дивізіону«Бейцзін Хунден», фарм-клуб «Бейцзін Гоань». Того ж року перейшов до складу російського клубу «Краснодар». У першому сезоні в Росії взяв участь в 4 іграх і забив 1 гол у другому дивізіоні країни, а у вересні 2009 року отримав травму, через яку не грав до червня 2010 року. У другому сезоні забив 2 голи в 20 матчах і допоміг команді вперше в історії вийти до Прем'єр-ліги. Сезон 2011/12 почав з забитого м'яча в 1/8 фіналу Кубка Росії у ворота «Амкара» і голу в другому турі «Спартаку-Нальчик», ставши автором першого голу «Краснодара» в елітному дивізіоні[1]. Після цього він став виходити на поле в кожному матчі аж до перелому ноги в грі проти столичного «Динамо». Ця травма виключила його з гри до листопада. Після цього в основному виходив на заміну, забив гол у ворота «Терека». Всього в 19 матчах першості забив чотири голи.
26 липня 2012 року було оголошено, що Пікущак перейшов в «Амкар»[2]. 17 вересня в матчі чемпіонату з «Волгою» забив свій перший гол за клуб на останніх хвилинах, який дозволив його команді перемогти 3:2. 3 жовтня в Казані вперше вийшов у стартовому складі на матч проти «Рубіна» (1:0) і вже на 3-й хвилині віддав гольовий пас на Павла Ігнатовича. 26 жовтня 2012 року, на 94-й хвилині матчу з московським «Локомотивом», приніс перемогу «Амкару» 2:1[3].
1 червня 2015 року стало відомо, що Пікущак повернувся в «Шериф»[4], але через два місяці знову став вільним агентом. 23 березня 2016 року підписав контракт з кишинівським клубом «Академія УТМ»[5], за який виступав до кінця сезону.
У червні 2016 року перейшов до клубу «Зоря» (Бєльці)[6][7]. Відігравши за клуб з Бєльців 10 матчів в національному чемпіонаті він завершив ігрову кар'єру.
Виступи за збірну
Ігор Пікущак під час виступів за збірну Молдови. 2014 рік.
6 вересня 2008 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Молдови в грі відбору на чемпіонат світу 2010 року з Латвією (1:2). А вже 10 вересня у наступному матчі відбору проти Ізраїлю (1:2) він забив свій перший гол у збірній[8]. Це також найшвидший гол, який коли-небудь забивала збірна Молдови, забитий на 43-й секунді матчу[9][10][11]. Загалом до переїзду в Китай зіграв в п'яти матчах і забив один гол. Після цього настала перерва в іграх за збірну, яка закінчилась в 2011 році. З тих пір регулярно виступав за збірну аж до початку 2015 року. Загалом провів за збірну 23 матчі та забив 3 голи.
Кар'єра тренера
2017 року Пікущак повернувся в «Краснодар»[12], працював з нападниками[13], входив до тренерського штабу молодіжної команди[14], очолював другу команду «Краснодар-2» в першості ПФЛ[15]. 5 квітня 2018 року очолив молодіжну команду «Краснодара»[16][17]. Влітку 2018 року став старшим тренером «Краснодара-2»[15], в осінній частині першості ФНЛ 2018/19 де-факто був головним тренером (бути де-юре головним тренером йому не дозволяла відсутність тренерської ліцензії категорії PRO[18]). У лютому 2019 року переведений на посаду по роботі з нападниками в системі клубу, у квітні 2019 року покинув клуб[18][13].
27 жовтня 2020 року був призначений головним тренером тольяттінського «Акрона», але офіційно головним тренером став молдавський тренер Володимир Жепелеу, оскільки Пікущак лише проходив навчання на відповідну категорію тренера[22]. 7 грудня 2021 року залишив «Акрон» разом з Жепелеу.
↑Vladimir Maftei; Ion Buga (16 septembrie 2008). Un record și o nouă dezamăgire. Sport Plus. Chișinău: Comitetul Național Olimpic al Republicii Moldova (Numărul 36 (339)): pag 9. ISSN9771857281201. {{cite journal}}: Перевірте значення |issn= (довідка)
.jpg)
