Протерозойське зледеніння

Протерозойське зледеніння (або Маріноанське) — зледеніння, що відбулося на межі протерозою та венду, було одним з найсильніших зледенінь в історії Землі[1].

Палеомагнітні дані свідчать, що на той час більша частина континентальних блоків земної кори була розташована в екваторіальних широтах і майже на всіх них знайдено сліди зледеніння[2] (на цьому факті заснована гіпотеза глобального зледеніння, відома як Snowball Earth). У протерозойську льодовикову епоху було кілька зледенінь, і всі вони супроводжувалися значними змінами ізотопного складу вуглецю осадових порід. Із початком зледеніння вуглець відкладень набуває значно полегшеного складу. Вважається, що причина цієї зміни — масове вимирання морських організмів, які поглинають переважно легкий ізотоп вуглецю. В інтергляціальні (міжльодовикові) періоди відбувалася зворотна зміна ізотопного складу внаслідок бурхливого розвитку живих істот, які накопичували легкий ізотоп вуглецю і збільшували відношення 13C/12C у морській воді.

Вважається, що причиною відступу льодовиків могли бути вулканічні емісії парникових газів в атмосферу[3].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Роберт Хейзен. История Земли: От звездной пыли — к живой планете: Первые 4 500 000 000 лет. — М. : Альпина нон-фикшн, 2018. — С. 251-253. — ISBN 978-5-91671-912-3. (рос.)
  2. ↑ Роберт Хейзен. История Земли: От звездной пыли — к живой планете: Первые 4 500 000 000 лет. — М. : Альпина нон-фикшн, 2018. — С. 252. — ISBN 978-5-91671-912-3. По всему миру, почти всюду, где бы ни искали, полевые геологи обнаруживали признаки ледниковых отложений возрастом между 740 и 580 млн лет. (рос.)
  3. ↑ Роберт Хейзен. История Земли: От звездной пыли — к живой планете: Первые 4 500 000 000 лет. — М. : Альпина нон-фикшн, 2018. — С. 254-255. — ISBN 978-5-91671-912-3. (рос.)

Посилання