Га́лицькі кня́зі — у Х — XIV століттях монархи Галицького князівства. Першими удільними князями були представники руського роду Ростиславичів з династії Рюриковичів (1084—1199). У період міжусобиць 1205—1245 років галицькими землями правили представники різних гілок Рюриковичів, а також Арпади, і один боярин. У середині ХІІІ століття їх змінили волинські Романовичі, які інкорпорували Галичину до складу Руського королівства, й носили титул галицьких князів (1238—1340). Після вигасання дому Романовичів Галицька земля була захоплена польським королем Казимиром ІІІ (1349). Правителі Польщі претендували на всю спадщину Руського королівства й носили титул «дідичів», «господарів» або «королів Русі». Галицьке князівство було скасоване 1387 року. 1434 року на базі Галицької землі постало польське Руське воєводство. Польські монархи залишалися титулярними «князями Руськими» до XVIII століття.

Ростиславичі Галицькі (Перша Галицька династія)

Ізяславичі Волинські (Романовичі)

Після раптової смерті Романа Мстиславича у 1205 р. за Галицько-Волинське князівство починається майже півстолітня боротьба між руськими князями з різних династій (Романовичами, Ольговичами, Ростиславичами Смоленськими) та правителями Польщі й Угорщини.

Після смерті Юрія ІІ Болеслава, який не залишив по собі спадкоємців, за Галицько-Волинське князівство розпочинається боротьба між сусідніми державами, правителі яких претендували на його землі.

• Любарт-Дмитро 1340—1349, 1353—1354, 1376—1377
  • Дмитро Детько 1340—1349, намісник Любарта в Галичі, тутулувався у грамотах як «провізор або управитель землі Руської»

• Казимир ІІІ Великий 1349—1370, король польський (1333-1370)
• Людовик Угорський 1370—1382, король угорський (1342-1382) і польський (1370-1382)
  • Владислав Опольчик 1372—1378, намісник Людовіка, титулавав себе «Божою милостю пан і дідич Руської землі»
• Марія 1382—1387, угорська королева (1382—1395)
  • Владислав Опольчик 1385—1387
• Ядвіга 1387—1399, як спадкоємиця Людовіка І та дружина Ягайла, королева Польщі (1384—1399).

• Владислав ІІ Ягайло 1387—1434, Великий князь литовський і руський (1377—1381, 1382—1401), король польський (1386—1434).

Від захоплення Галичини Ядвігою у 1387 р., край був включений в польську корону на умовах близьких до персональної унії, деякий час тут функціонувало своє відмінне діловодство, судоводство, звичаї та закони. Намісником короля в Галицькій Землі, або Руському королівстві Польської корони був генеральний староста руський.

• Ян з Тарнова (1387—1393) (1394—1404)
• Іван (Ян) з Обехова (1411—1421)
• Спитек І з Ярослава (1422 — можливо 1427)
• Ян Менжик (1427—1434(пізніше — воєвода Руський))

У 1434 році в межах Галицької землі, яку зуміли зберегти Ягеллони, а також Холмщини, створено Руське воєводство.

• Галицьке князівство
• Галицько-Волинське князівство
• Воєводство Руське
• Війна за об'єднання Галицько-Волинського князівства
• Волинські князі
• Королі Русі
• Правителі Галичини

• Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908.
• Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
• Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь / М. Ф. Котляр ; [Ін-т історії України НАН України]. - Київ : Альтернативи, 1998. - 336 с.
• Майоров, А. В. Галицко-Волынская Русь: Очерки социально- политических отношений в домонгольский период : Князь, бояре и городская община : монография / А. В. Майоров ; Санкт-Петербург. гос. ун-т ; под ред И. Я. Фроянова. - СПб. : Унив. кн., 2001. - 640 с.
• Волощук М. М. «Русь» в Угорському королівстві (XI - друга половина XIV ст.): суспільно-політична роль, майнові стосунки, міграції / Відп. ред. Л. В. Войтович. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2014. - 496 с.