PROFILPELAJAR.COM

Потуржин
Країна	Польща
Воєводство	Люблінське воєводство
Повіт	Томашівський повіт
Гміна	Телятин
Населення	591 осіб (2011)
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 84
Поштовий індекс	22-652
Автомобільний код	LTM
SIMC	0901690
GeoNames	761352
OSM	↑2691016 ·R (Ґміна Телятин)
Офіційний сайт	poturzyn.pl
	Потуржин Потуржин (Польща)
	Потуржин Потуржин (Люблінське воєводство)

Потуржин^[2]^[3] (інколи Поторжин^[2], Потурчин^[4], Потурин^[5], пол. Poturzyn) — село у Польщі, у ґміні Телятин Томашівського повіту Люблінського воєводства^[6]. Населення — 591 особа (2011^[1]).

Історія

1531 року вперше згадується православна церква в селі^[2].

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою^[7]. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 1814 вірян^[5]. У другій половині XIX століття в селі зведено православну церкву (нині використовується як склад)^[5].

Село постраждало під час боїв Першої світової війни між російською та австро-угорською арміями^[8]. Внаслідок бойових дій та російської евакуації влітку 1915 року місцевого українського православного населення вглиб Російської імперії, Потурин був повністю спалений, знищено цукроварню та двір^[8].

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 136 будинків та 912 мешканців, з них^[9]:

432 чоловіки та 480 жінок;
696 православних, 133 римо-католики, 83 юдеї;
667 українців, 185 поляків, 60 євреїв.

У міжвоєнні 1918—1939 роки польська адміністрація в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву^[2].

Восени 1939 року, після поразки Польщі і її окупації Німеччиною, у Потуржині змогло відновитися українське життя^[3]. У селі діяла школа, мова навчання у якій у 1939 році було змінене з польської на українську^[3]. Українці посіли посади у волосному і поштовому уряді, відновив роботу відділ «Рідної Хати», діяла українська недільна школа^[3].

У 1943—1944 роках польські шовіністи вбили в селі 28 українців^[10]. У серпні 1944 року місцеві мешканці безуспішно зверталися до голови уряду УРСР Микити Хрущова з проханням включити село до складу УРСР, звернення підписало 647 осіб^[11]. 26-30 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила зі села на приєднані до Польщі північно-західні терени 6 українців^[12]. У селі залишилося 117 поляків^[12].

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1]^[13]:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	298	53	210	35
Жінки	293	52	172	69
Разом	591	105	382	104

Особистості

Народилися

Степан Бойко (1901—1930) — український комуністичний діяч.
Анатолій Занько (1885—1948) — український радянський фахівець у галузі металургії та аналітичної хімії^[14].
Лідія Криницька (1898—1966) — українська радянська актриса, читець, театральний педагог.
Олег Мазурок (нар. 1937) — український історик.