PROFILPELAJAR.COM

Политика
Politika
	Логотип газети
	;
Країна	Сербія
Тип	щоденна газета
Мова	сербська
Політична належність	правоцентризм
Видавець	Politika novine i magazini d.o.o.
Формат	Berliner
Періодичність	1 доба
Засновано	12 (25) січня 1904
Засновник	Владислав Рибникар
Власник	Politika AD (50%) ; East Media Group (50%)
Редактор	Ліляна Смайловичd
Головний редактор	Марко Албунович
Головний офіс	площа Політики, 1, Белград, Сербія
Наклад	~45.000 проданих примірників у 2016 р.
ISSN	0350-4395
	www.politika.rs
	Політика у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Політика (значення).

Політика (сербохорв. Politika, серб. кир.: Политика) — сербська щоденна газета, яка виходить у Белграді. Заснована 1904 року^[2] зусиллями Владислава Ф. Рибникара. Найстаріша щоденна газета на Балканах серед тих, які досі видаються.

Історія

З моменту свого заснування в січні 1904 року «Політика» виходила щоденно, за винятком кількох періодів:

У зв'язку з Першою світовою війною не було випусків із 14 листопада 1914 р. по 21 грудня 1914 р. і ще раз із 23 вересня 1915 р. по 1 грудня 1919 р.
Через Другу світову війну не вийшли числа з 6 квітня 1941 року до 28 жовтня 1944 року.
На знак протесту проти намірів влади перетворити «Політику» на державне підприємство не вийшло жодного номера влітку 1992 р.

Стартовий випуск мав лише чотири сторінки та наклад 2450 примірників, а рекордним тиражем газети було число від 25 грудня 1973 року (634 000 примірників).

Напередодні і протягом розпаду Югославії та югославських воєн «Політика» перебувала під контролем Слободана Мілошевича і Союзу комуністів Сербії та використовувалася у політичних цілях. В ній друкувалися суперечливі статті або матеріали, що нібито показували, що відбувається з сербами в інших югославських республіках, як це робило і Радіотелебачення Сербії. Приміром, газета публікувала сфабриковані листи читачів, у яких стверджувалося, що косовські албанці «зґвалтували сотні сербських жінок», а перед хорватською війною за незалежність та під час неї друкувала думки про те, що в Хорватії «може знову пролитися кров», а також твердження, що Ватикан фінансував Хорватію, щоб розвалити Югославію. Наприкінці битви за Вуковар вона оприлюднила сфабриковану історію про вбивство сербських дітей у цьому місті.^[3]^[4]^[5]^[6] Однак статтю спростували заявою, опублікованою наступного дня.^[3]