Дід Петара Кирова Киро Зотов, як і багато його співвітчизників, займався народною боротьбою і, навіть, у 1910 році переміг на змаганнях, за що отримав головний приз — корову. Сам Петар видався невеликим на зріст і мав маленьку вагу, тому спочатку займався футболом а не боротьбою, тому що в народній боротьбі поділу на вагові категорії не було. Після закінчення школи пішов працювати на завод в місті Ямбол. Якось в обідню перерву робітники взялися боротися на руках. Виявилося, що найсильніші руки має маленький Петар. Тоді один з товаришів порадив йому зайнятися боротьбою. Киров записався у секцію греко-римської боротьби, коли йому йшов уже 22-й рік. На щастя, перший тренер Пантелей Боєв не відмовив «неперспективному старику» і взявся його тренувати. Сам Петар розумів, що багато часу на відточення техніки вже втрачено, тому він не може брати супротивників майстерністю. Через це Киров вирішив зробити ставку на хитрість і витривалість. Виступав за спортивний клуб «Академік» Софія. Завдяки інтенсивним тренуванням, він вже через два роки став чемпіоном Болгарії у найнижчій вазі, а ще через рік виграв другий титул у країні та став чемпіоном Балканських ігор. Тоді тренером збірної був Димитр Добрев, який давав Кирову цінні поради. Потім тренувався у Філіпа Кривиралчева, з яким і пов'язані всі подальші успіхи.
Відзнаки
Двічі визнавався спортсменом року в Болгарії у 1971 та 1972 роках.
11-разовий володар золотого поясу «Нікола Петров».
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
