Паливно-енергетична сировина

	Паливо
	Фізичні основи
	Сонце · Сонячна радіація; Фотосинтез · Рослини · Біомаса; Гуміфікація · Скам'яніння; Горіння
	Викопне паливо
	Вугілля · Горючі сланці · Гідрат метану · Нафта · Природний газ · Торф
	Природне невикопне паливо
	Водорості · Деревина · Рослинні і тваринні жири та олії · Трава
	Штучне паливо
	Біопаливо · Генераторні гази · Кокс · Моторні палива
	Концепції
	Енергетична біосировина
	п; о; р;

Па́ливно-енергети́чна сировина́ (ПЕС) — паливно-енергетичні корисні копалини: нафта, природний газ, вугілля, торф, уран та ін. Відіграє важливу, якщо не ключову, роль у життєздатності будь-якої держави, так як з нею пов'язані практично всі галузі економіки (структуру використання ПЕС в Україні наведено у таблиці 1), а деякою мірою і політична та економічна незалежність.

Україна належить до числа держав світу, які мають запаси всіх видів ПЕС, але ступінь забезпеченості запасами, їх видобуток та використання далеко неоднакові і в сумі вони не дають необхідний рівень енергетичної безпеки (власними енергоресурсами Україна забезпечує себе приблизно на 47 %).

Нафта і газ

Рис. 1. Видобуток нафти у 1999 році, млн т

Рис. 2. Інтенсивність відпрацювання запасів в основних нафтовидобувних країнах Європи і Україні(% видобутку від запасів)

Запаси нафти і газоконденсату в Україні

Щодо запасів нафти з газоконденсатом Україна посідає третє місце в Європі (без Росії), поступаючись тільки Великій Британії та Норвегії, але рівень річного видобутку значно нижчий, ніж у багатьох інших країнах (рисунок 1, 2).

Причини цього:

родовища, вироблені чи знаходяться на завершальній стадії розробки;
невисокий коефіцієнт вилучення (нафтовіддачі, газовіддачі);
морально та фізично застарілий фонд експлуатаційних установок;
великі глибини залягання нафтогазоносних пластів;
низький дебет видобувних свердловин (в 1999 р. середньорічний дебет однієї нафтової свердловини в Україні становив всього 1,14 тис. т, що на один-два порядки нижче, ніж в основних нафтовидобувних країнах Європи і нижче середньосвітового показника більш, ніж у три рази).

Майже такі ж проблеми з видобутком природного газу, роль якого у народному господарстві України особливо важлива: частка газу у первинному споживанні енергії — майже 43-45 % (рисунок 3), у два рази перевищує європейський (21 %) та світовий (25 %) рівні.

За обсягом споживання газу Україна посідає п'яте місце у світі. Внутрішні потреби у природному газі власним видобутком задовольняються на 20-25 %, у нафті з газоконденсатом — на 10-12 %.

Резерви для збільшення видобутку нафти і газу в Україні є

залучення до розробки нових родовищ (із 261 родовища природного газу і 305 родовищ нафти з газоконденсатом експлуатуються відповідно 145 і 201);
освоєння нових родовищ (у тому числі на шельфі Азовського та Чорного морів); близько 60 % початкових видобувних ресурсів ще не розвідано;
підвищення вилучення нафти і газу шляхом направленого буріння у продуктивних горизонтах та із застосуванням методів вимушеного вилучення за допомогою різних реагентів;
інтенсифікація геологорозвідувальних робіт на нафту та газ і особливо пошуково-розвідувального глибокого буріння, яке в останнє десятиріччя різко скоротилося.

За рахунок впровадження в життя цих та інших заходів планується в найближчі 4-5 років забезпечити щорічний приріст видобутку нафти на 0,4-0,6 млн т і газу на 2-3 млрд м³. Усі заходи передбачені відповідними галузевими і державними програмами на період до 2010 і більш далеку перспективу.

Перспективи реверсу газу

Станом на 2016 рік річні реверсні потужності вже дозволяють покрити річні потреби газу в Україні (21-28 млрд куб.м/рік). 96 млрд м³/рік - можлива потужність української ГТС у точках входу з Європи у 2016 р.^[1]

Актуальність створення ліквідної газової біржі в Україні станом на 2016 р.

Для газового ринку біржа означає наявність:

Стандартних угод для торгівлі природним газом (наприклад, за стандартами EFET)

Публічно доступного індексу ринкової ціни, як для біржової, так і для позабіржової (ОТС) торгівлі, що забезпечить надійні цінові сигнали для всіх учасників ринку

Стандартизованих продуктів для трейдингу. Ці продукти мають забезпечувати торгівлю в межах одного дня, спотову (на добу вперед) та ф’ючерсну торгівлю – а ціни по таких контрактах мають встановлюватися вільно

Учасників ринку, які забезпечують клірингові розрахунки

Вугілля

Цей вид корисних копалин був, є і буде залишатися й надалі основним енергоносієм України, гарантом її відносної енергетичної незалежності. Україна володіє немалими підтвердженими запасами кам'яного вугілля і входить у першу п'ятірку країн світу (після Китаю, США, Індії та Росії) і в змозі довгий час не тільки задовольняти внутрішні потреби, але й підтримувати значний експортний потенціал. У той же час у вугільній промисловості країни є багато проблем, при розв'язанні яких розвиток галузі був би досить високим. Це передусім складні гірничотехнічні умови більшості шахт: середня глибина розробки — 720 м, 20 % з наявних 160 шахт України (2008 р.) ведуть роботи на глибинах 1000—1400 м; малі потужності вугільних пластів — середня потужність пластів в Україні — 1 м, 85 % всіх запасів вугілля на Донбасі укладено в пласти потужністю до 1,2 м, круте їх залягання (35 % розроблюваних пластів); фактори небезпеки українських вугільних шахт: 90 % шахт небезпечні за метаном, 60 % — за вибухами вугільного пилу; 45 % — за раптовими викидами; 22 % — за самозайманням вугілля. У 2002 р. коефіцієнт травмування становив на 1 млн т 26,7 осіб, коефіцієнт смертельного травматизму — 3,3 осіб. Кількість професійних захворювань — 56 тис. осіб. Крім того, для шахтного фонду характерне застаріле обладнання (99 шахт Донбасу були введені в експлуатацію у довоєнні часи, 80 % шахт працюють без реконструкції більш як 20 років).

Різко погіршилась загальна ситуація у вугільній галузі в останні 10 років. Через скорочення асигнувань і дотацій з боку держави не виконується план будівництва нових шахт, здатних вести видобуток у сприятливіших гірничотехнічних умовах і з високою продуктивністю; скоротилися геологорозвідувальні роботи по підготовці до освоєння нових площ і ділянок; виробничі витрати майже 2/3 шахт перевищують установлені державою розрахункові ціни на вугілля, що робить його неконкурентоспроможним на світовому ринку (середня собівартість 1 т українського вугілля в 1998 р. оцінювалася в 54 дол. при середній ціні у світі 35 дол./т). За даними НДІ статистики Держкомстату України на видобуток 1 млн т вугілля в Україні впродовж року мали працювати 6000 шахтарів, у той час як у США цей показник — 300, у Польщі — 3000, а в Західній Європі — 1200 чоловік. Продуктивність праці шахтаря в 2001 р. становила 25,4 т/міс. (на 11,8 % вище 2000 р.).

Уран

При наявності п'яти атомних електростанцій потужністю 11800 МВт (на 01.01.2000 р.), відіграє значну роль у забезпеченні країни електроенергією. Його частка у виробництві електроенергії, в порівнянні з іншими енергоносіями, постійно зростає. Так у 2000 р. АЕС виробили 45,1 % електроенергії (рис. 3, 4) і майже зрівнялась з часткою теплових електростанцій, в яких 19 млн кВт потужностей із 36 вимагають ремонту чи реконструкції.

Коефіцієнт корисної дії АЕС у 2,7 рази вищий, ніж на гідроелектростанціях і у 2,9 рази, ніж на теплових, а рентабельність роботи «Енергоатом» України в 2001 р. перевищує 100 %. Все сказане свідчить про те, що атомна енергетика в Україні займає провідні позиції і надійної альтернативи їй поки що немає.

Розвіданими запасами урану Україна забезпечена на багато десятиліть. Після того як буде остаточно вирішене питання з налагодженням власного виробництва тепловиділяючих елементів (ТВЕЛів), а рішення його знаходиться у практичній площині, Україна може бути незалежною від зовнішніх факторів у виробництві як мінімум половини річного обсягу електроенергії за рахунок АЕС.

Паливно-енергетичні і сировинні глобальні проблеми

Використання паливно-енергетичних і сировинних ресурсів на сьогодні зростає значними темпами. На кожного жителя планети виробляється 2 кВт енергії, а для забезпечення загальновизнаних норм якості життя необхідно 10 кВт. Такий показник досягнутий лише у розвинених країнах світу. У зв'язку з цим нераціональне використання енергії у поєднанні зі зростанням народонаселення та нерівномірним розподілом паливно-енергетичних ресурсів різних країн та регіонів призводить до необхідності нарощення їх виробництва. Проте енергетичні ресурси планети обмежені. При запланованих темпах розвитку ядерної енергетики сумарні запаси урану будуть вичерпані в перші десятиліття XXI ст. Проте, якщо витрати енергії будуть на рівні енергетики теплового бар'єру, то всі запаси невідновлюваних джерел енергії згорять у перші десятиліття. Тому з точки зору матеріально-речового змісту основними причинами загострення паливно-енергетичної та сировинної проблем є зростання масштабів залучення у виробничий процес природних ресурсів та їх обмежена кількість на планеті. Шляхи вирішення паливно-енергетичної та сировинної глобальних проблем. Основними шляхами вирішення паливно-енергетичної та сировинної проблем з точки зору матеріально-речового змісту суспільного способу виробництва є:

зміна механізму ціноутворення на природні ресурси. Так, ціни на них у слаборозвинених державах диктують великі ТНК, які зосередили у своїх руках контроль на природними багатствами. За даними ЮНКТАД, від трьох до шести ТНК контролюють 80-85% світового ринку міді, 90-95% світового ринку залізної руди, 80% ринку бавовни, пшениці, кукурудзи, кави, какао інше;
об'єднаним зусиллям розвинених держав протиставити стратегію об'єднання дій країн-експортерів паливно-енергетичних та паливних ресурсів. Ця стратегія повинна стосуватися об'єму добування всіх видів ресурсів, квот їх продажу на зовнішніх ринках інше;
оскільки розвинені країни і ТНК намагаються здійснювати лише первинну обробку мінеральної сировини в країнах, що розвиваються, то останнім необхідно нарощувати випуск готової продукції, що дозволило б скоротити втрати під час обробки енергоресурсів;
об'єднання зусиль всіх країн для вирішення глобальних проблем, значно збільшити витрати на усунення екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь та скорочення воєнних витрат.
використання комплексу економічних заходів управління якістю навколишнього середовища, в тому числі субсидій та дотацій на виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних проектів інше.

Див. також

Загальне

Україна

Примітки

↑ Доповідь "Реформи нафтогазового сектору України та стратегія розвитку" на XIX Міжнародному форумі нафтогазової промисловості «Нафта та газ 2016» Київ. 2016.

Література

В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. — Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. — 168 с. — ISBN 966-02-2139-8.
Сивий Мирослав. Географія мінеральних ресурсів України: монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. Львів: Простір М, 2013. — 683 с.