PROFILPELAJAR.COM

**Альхаферія**
Альхаферія
	Замок Альхаферія, головний фасад
	41°39′23.3″ пн. ш. 0°53′48.3″ сх. д. / 41.656472° пн. ш. 0.896750° сх. д.
Статус	пам'ятка національного значення, культурне надбання ЮНЕСКО
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини Іспаніїd і світова спадщина ЮНЕСКО
Країна	Іспанія
Розташування	Сарагоса
Архітектурний стиль	Мудехар і романський стиль
Автор проєкту	ймовірно, аль-Халіф Зухайр
Архітектор	архітектори аль-Халіф Зухайр( Al-Halifa Zuhayr) та Ібн Ідарі ( Ibn Idari )
Будівник	аль-Халіф Зухайр
Матеріал	вапняк, пісковик, різьблений тиньк оздоб, цегла
Перша згадка	11 століття
Будівництво	2-га половина 11 століття( 1065-1081), добудови у 15, 17 ст. — кінець 11 століття, реставрації у 20 ст.
Власник	Banu Hudd
Стан	задовільний
Адреса	Calle los Diputadosd
Сайт	example.com
	Палац Альхаферія (Іспанія)
	Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палац Альхаферія

Палац Альхаферія (ісп. Palacio de la Aljafería) — один з найкраще збережених палаців мавританського періоду в Іспанії, розташований у Сарагосі.

Історія

Столиця держави Тайфа

Після розпаду Кордовського халіфату на його уламках виникає декілька незалежних дрібних держав, однією з них і була Тайфа Сарагоси у XI столітті. Місто зробили столицею. Володарі держави були втягнуті у військові конфлікти, що спонукало до політичного союзу з католицькими князівствами Іспанії. Останній володар мавританської Сарагоси Абд-аль-Малик Имад ад-Даула зрікся влади і визнав зверхність Альфонсо І Арагонського. Він став прихильником політики Альфонсо І, а його військо брало участь у військових діях на боці християнського Арагону.

Палац і фортеця

Фортеця з палацом були побудовані в короткий період незалежності та розквіту мавританської держави Тайфа Сарагоси у 2-й половині 11 століття. Це була резиденція володаря Бану Худ (Banu Hud). Попри незалежність, Бану Худ визнавав політичну могутність сусідньої християнської держави і платив данину. У 1118 р. Місто Сарагоса було захоплене християнським військом і стало столицею королівства Арагон. За короткий період мавританської незалежності там і був створений палац і фортеця Альхаферія, досить повно збережені до 20 ст.

Найдавніша частина фортеці — Вежа Трубадура. Два її нижні поверхи датують 9 століттям н. е., добудови — у 10 столітті.

Назва споруди пізня і належить 19 століттю, коли іспанець Антоніо Гарсія Гутьєррес оприлюднив драму «Трубадур». Драму переробили у лібретто опери, музику до якої створив італієць Джузеппе Верді (1813—1901) у 1853 р.

Мавританські за характером та оздобами приміщення фортеці були пристосовані під палац католицьких королів у 1492 році. Частка будівель реконструйована у 1593 р. з метою підсилення фортечної функції. В роки війни за незалежність (1808—1814 рр.)від наполеонівських військ фортеця зазнала пошкоджень.

Значні відновлювальні роботи і реставрація проведені у 2-й половині 20 століття. Приміщення пристосовані під Кортеси (парламент) та засідання законодавчої палати Арагону.

Альхаферія вночі
Поземний план фортеці та палацу (темним позначені рови, мури та вежі)
Дворик Санта Ісабель після реставрації
Портал колишньої мечеті
Середньовічна капітель 11 ст.
Аркада перед Золотою залою( відновлення)
Сучасні сходи
Двір Сан Мартин (дворик на вході)

Див. також

Джерела

BORRÁS GUALIS, Gonzalo (1991). «La ciudad islámica». Guillermo Fatás (dir.) Guía histórico-artística de Zaragoza. Zaragoza City Council. pp. 71–100. 3th ed. ISBN 978-84-86807-76-4
BIEL IBÁÑEZ, María Pilar (2008). «Nuevas noticias sobre el palacio de la Aljafería». Guillermo Fatás (dir.) Guía histórico-artística de Zaragoza. Zaragoza City Council. pp. 711–727. 4th ed. ISBN 978-84-7820-948-4.
CABAÑERO SUBIZA, Bernabé et al. (1998), La Aljafería. I. Zaragoza: Cortes de Aragón. 1998. ISBN 978-84-86794-97-2
EXPÓSITO SEBASTIÁN et al. (2006). La Aljafería de Zaragoza. Zaragoza: Cortes de Aragón. 2006 (6ª ed.) ISBN 978-84-86794-13-2