PROFILPELAJAR.COM

П'ясток
П'ясток
	Ліва рука спереду (з боку долоні). П'ясткові кістки виділені червоним.
	П'ять п'ясткових кісток, за номерами. Ліва рука спереду (з боку долоні).
Деталі
Ідентифікатори
Латина	os metacarpale; pl. ossa metacarpalia
MeSH	D050279
TA98	A02.4.09.001
TA2	1264
FMA	9612
	Анатомічна термінологія [редагувати у Вікіданих]

П'я́сток, п'ясть^[1] (лат. metacarpus) — частина скелета верхньої кінцівки між кістками зап'ястка і фалангами пальців. Його утворюють п'ять коротких трубчастих кісток кисті (метакарпалії, від metacarpalia), що відходять у вигляді променів від зап'ястя. Нумерація п'ясних кісток відповідає нумерації пальців, що зчленовуються з ними. У п'ясних кістках розрізняють основу (basis), тіло (corpus) і головку (caput). Відповідає плесну стопи.

Назва

Грецький лікар Гален вживав щодо п'ястка термін μετακάρπιον^[2]^[3]. У латинській адаптації він мав форму metacarpium^[2]^[4]^[5]^[6]^[2], але зараз в анатомічній термінології використовується менш схожий на оригінальну назву термін metacarpus^[7]^[8]. Грецька назва утворена від μετα («за», «далі») та καρπός («зап'ясток»). У значенні «п'ястковий» використовуються латинські прикметники metacarpius,^[9] metacarpicus,^[10] metacarpiaeus,^[11] metacarpeus,^[12] metacarpianus^[13] та metacarpalis^[8]. Найбільш правильним є варіант metacarpius^[5]^[9], оскільки він походить від грец. μετακάρπιος^[9]. Варіант metacarpalis (наприклад, у назві ossa metacarpalia — «п'ясткові кістки»)^[8] утворений від грецького кореня доданням латинського суфікса^[10], деякі анатоми не схвалюють вживання подібних гібридних форм^[5]^[10].

Українська назва п'ясток, п'ясть сходить до прасл. *pęti («п'ясти, натягувати»)^[14].

Будова

Потовщений проксимальний кінець п'ясткової кістки називається її основою. П'ясткова кістка зчленена як з дистальним рядом кісток зап'ястя, так і з сусідніми п'ястковими кістками. Тіло п'ясткової кістки (її основна частина) має дещо вигнуту до тилу форму, містить живильний канал (canalis nutricius), що відкривається з боку долоні кістки живильним отвором (foramen nutricium). Голівка (дистальний епіфіз) п'ясткової кістки кулеподібна, її суглобна поверхня дещо підвищена зі сторони долоні.

Суглоби

Окрім п'ястково-фалангових суглобів^[en] (articulationes metacarpophalangeae), що сполучають п'ясткові кістки з відповідними фалангами, перші з'єднуються з кістками зап'ястка зап'ястково-п'ястковими суглобами^[en] (articulationes carpometacarpeae, articulationes carpometacarpales):

перша п'ясткова — з кісткою-трапецією;
друга п'ясткова — з кісткою-трапецією, трапецієподібною, головчастою і третьою п'ястковою;
третя п'ясткова — з головчастою, другою та четвертою п'ястковими;
четверта п'ясткова — з головчастою, гачкуватою, третьою та п'ятою п'ястковими;
п'ята п'ясткова — з гачкуватою і четвертою п'ястковою.

Кисть людини. П'ястні кістки виділені жовтим. Ліва рука, вигляд спереду (з боку долоні).

Зап'ястково-п'ясткові суглоби лівої руки. Великий палець ліворуч.
Зап'ястково-п'ясткові суглоби лівої руки. Великий палець ліворуч.

Інші тварини

У чотириногих тварин п'ясткові кістки утворюють частину передніх стоп, і часто їхня кількість зменшується відповідно до кількості пальців. У пальцехідних і кігтехідних (унгулятів) п'ясткові кістки видовжені і зміцнілі, вони утворюють додатковий сегмент кінцівки, який сприяє підвищенню швидкості їхнього бігу. Як у птахів, так і в кажанів п'ясткові кістки утворюють частину крила.

Примітки

↑ П'ясть // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ ^а ^б ^в Hyrtl, J. (1880). Onomatologia Anatomica. Geschichte und Kritik der anatomischen Sprache der Gegenwart. Wien: Wilhelm Braumüller. K.K. Hof- und Universitätsbuchhändler.
↑ Liddell, H.G. & Scott, R. (1940). A Greek-English Lexicon. revised and augmented throughout by Sir Henry Stuart Jones. with the assistance of. Roderick McKenzie. Oxford: Clarendon Press.
↑ Schreger, C.H.Th.(1805). Synonymia anatomica. Synonymik der anatomischen Nomenclatur. Fürth: im Bureau für Literatur.
↑ ^а ^б ^в Triepel, H. (1908). Memorial on the anatomical nomenclature of the anatomical society. In A. Rose (Ed.), Medical Greek. Collection of papers on medical onomatology and a grammatical guide to learn modern Greek (pp. 176—193). New York: Peri Hellados publication office.
↑ Triepel, H. (1910). Nomina Anatomica. Mit Unterstützung von Fachphilologen. Wiesbaden: Verlag J.F. Bergmann.
↑ His, W. (1895). Die anatomische Nomenclatur. Nomina Anatomica. Der von der Anatomischen Gesellschaft auf ihrer IX. Versammlung in Basel angenommenen Namen. Leipzig: Verlag Veit & Comp.
↑ ^а ^б ^в Federative Committee on Anatomical Terminology (FCAT) (1998). Terminologia Anatomica. Stuttgart: Thieme
↑ ^а ^б ^в Triepel, H. (1910). Die anatomischen Namen. Ihre Ableitung und Aussprache. Mit einem Anhang: Biographische Notizen.(Dritte Auflage). Wiesbaden: Verlag J.F. Bergmann.
↑ ^а ^б ^в Triepel, H. & Stieve, H. (1936). Die anatomischen Namen. Ihre Ableitung und Aussprache. Anhang: Eigennamen, die früher in der Anatomie verwendet wurden.(Achtzehnte Auflage). Berlin/Heidelberg: Springer-Verlag.
↑ Siebenhaar, F.J. (1850). Terminologisches Wörterbuch der medicinischen Wissenschaften. (Zweite Auflage). Leipzig: Arnoldische Buchhandlung.
↑ International Anatomical Nomenclature Committee (1966). Nomina Anatomica . Amsterdam: Excerpta Medica Foundation.
↑ Foster, F.D. (1891—1893). An illustrated medical dictionary. Being a dictionary of the technical terms used by writers on medicine and the collateral sciences, in the Latin, English, French, and German languages. New York: D. Appleton and Company.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.