Зап'я́сток, зап'я́стя (лат.carpus) — частина кисті, яка складається з 8 кісточок (ossa carpi, ossa carpalia, однина os carpale), розташованих у два ряди.
Сукупність зап'ясткових кісток утворює своєрідне склепіння: опукле на дорсальній стороні і жолобчасте на долонній. Жолоб чи борозна зап'ястка (sulcus carpi) з променевої сторони обмежений променевим підвищенням зап'ястка (eminentia carpi radialis), утвореним горбками човноподібної кістки та кістки-трапеції, а з ліктьової сторони — ліктьовим підвищенням (eminentia carpi ulnaris), утвореним горохоподібною кісткою та гачком гачкуватої кістки.
Назва
Латинська назва carpus походить від грец.καρπὁς, що сходить до пра-і.є.*kʷerp- («повертати»). Українська назва зап'ясток, зап'ястя пов'язане з «п'ясток, п'ясть».
Будова
Кістки
Сукупність восьми зап'ясткових кісток можна поділити або на два поперечні ряди (проксимальний і дистальний), або в три поздовжні колони (променеву, півмісяцеву та ліктьову).
Перший ряд (проксимальний) у порядку від променевої кістки: човноподібна (os scaphoideum), півмісяцева (os lunatum), тригранна (os triquetrum) і горохоподібна (os pisiforme). Другий ряд (дистальний): трапеція (os trapezium) або велика трапецієподібна кістка, трапецієподібна (os trapezoideum) або мала трапецієподібна кістка, головчаста (os capitatum) і гачкувата (os hamatum). Проксимальний ряд зчленовується з променевою кісткою за допомогою променево-зап'ясткового суглоба. Кожен ряд утворює дугу, вигнуту проксимально і увігнуту дистально. На долонній стороні зап'ясток вигнутий і утворює зап'ястковий канал, покритий утримувачем згиначів (flexor retinaculum)[1]. Проксимальний ряд зчленовується з поверхнями променевої кістки і кісток дистального ряду. У проксимальному ряді кожна кістка має обмежену незалежну рухомість: наприклад, човноподібна бере участь у забезпеченні міжкісткової сталості, рухомо зчленовуючись з трапецією і трапецієподібною кісткою. Кістки дистального ряду, навпроти, закріплені більш жорстко, тому цей ряд рухається разом з п'ястковими кістками[2].
З біомеханічного і клінічного погляду п'ясткові кістки краще ділити на три колони:[3] променево-човноподібну (човноподібна, кістка-трапеція та трапецієподібна), центрально-півмісяцеву (півмісяцева та головчастка кістки) і ліктьово-тригранну (тригранна та гачкувата кістки). При такому діленні горохоподібна кістка розглядається як сезамоподібна, включена в сухожилок ліктьового згинача зап'ястка[3]. Ліктьова колона має проміжок між ліктьовою і тригранною кістками, тому тільки променево-човноподібна і центрально-півмісяцева колони зчленовуються з передпліччям (променевою кісткою). Зап'ясток є більш сталим у згинанні, ніж у розгинанні, завдяки тому що сила капсул і зв'язок більша, ніж сила взаємного зчеплення кісток[2].
Окрім вищеописаних, у зап'ястку іноді спостерігаються додаткові кістки. З понад 20 описаних додаткових зап'ясткових кісток, тільки чотири вважаються справжніми додатковими (центральна, шилоподібна, друга трапецієподібна та друга горохоподібна). Іноді трапляється розділення човноподібної, тригранної та горохоподібної кісток на дві[1].
A — човноподібна кістка B — півмісяцеві кістка C — тригранна кістка D — горохоподібна кістка E — трапеція (велика трапецієподібна кістка) F — трапецієподіна (мала трапецієподібна кістка) G — головчаста кістка H — гачкувата кістка 1 — променева кістка 2 — ліктьова кістка 3 — п'ястні кістки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зап'ясток
Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. 240 с.
«Анатомія людини», О. І. Свіридов, Київ, Вища школа, 2001.
Анатомія людини. У трьох томах. Том перший. / За редакцією В. Г. Черкасова, А. С. Головацького, М. Р. Сапіна — Вінниця: Нова Книга, 2013, видання 3, 368 с.
