|віросповідування=
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Ґерета .
О́лесь Ґере́та (справжнє ім'я — Олександр-Петро; 22 червня 1902 , містечко Козова , нині Тернопільського району Тернопільської області — 1 травня 1974 , Тернопіль ) — український священник, педагог, поет і композитор . Батько Ігоря Ґерети .
Олесь Ґерета народився 22 червня 1902 року в містечку Козова (Бережанський повіт , Королівство Галичини та Володимирії , Австро-Угорщина , нині Тернопільського району Тернопільської області , Україна ) в багатодітній родині бондаря Теодора Ґерети. Від 1904 року разом з батьками проживав у Бережанах .
Ґімназистом, навчаючись Бережанській гімназії (1912—1914, 1917—1919 роки[ 1] Української Галицької Армії 1919 року. Разом з УГА перейшов за Збруч , де захворів на тиф .
Після повернення на Тернопільщину 1921 року закінчив учительську семінарію, 1923-го — класичну Академічну гімназію . У 1924—1925 роках навчався на медичному факультеті Українського таємного університету , закінчив Торгову академію у Львові. У 1928—1933 роках навчався і закінчив Львівську богословську академію , а після висвячення працював священиком та катехитом (вчителем релігії) у Скоморохах і Великій Березовиці Тернопільського району . При церквах у Скоморохах і Великій Березовиці заснував хори; був їх диригентом, разом з ними посів друге місце на всегалицькому огляді у Львові 1943 року.[ 1] церкви Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії в Буцневі[ 2] церкви Успення Пресвятої Богородиці (Тернопіль, при церкві заснував хор, диригентом якого був Є. Ґерета), після її закриття і руйнації радянською владою — другий священик церкви Різдва Христовго (Середньої) в Тернополі (до 1963). У 1968—1974 роках — парох новоствореної парафії в селі Курівці, як покарання за «уніатство та українство».[ 1]
Могила Олеся Ґерети у Великій Березовиці Помер 1 травня 1974 року в Тернополі. Похований у Великій Березовиці .
Мав багатогранні здібності: компонував музику, зокрема, церковну, писав вірші, перекладав твори Юліуша Словацького , здійснював мовознавчі розвідки.
У поетичній творчості переважали вірші для дітей, тому найбільше публікацій було поміщено в дитячому часописі «Наш приятель» (1929—1937), у якому з'являлися також окремі пісні Олеся Ґерети.
Вірші друкував у часописі «Америка» (Філадельфія),[ 1] «Жіночій долі» , «Месіонері», «Подільському слові» [ 3] «Тернопільщині літературній» [ 4]
Автор збірок віршів: «Воскресні звуки» та інших.[ 5]
↑ а б в г Литвин М. Ґерета Петро Федорович… — 448.↑ Парафія с. Буцнів. Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії // Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 69. : іл. — ISBN 978-966-2061-29-1 .
↑ Герета О. Воскресіння; Страдальній Україні; Учіться // Подільське слово. — 1993. — 17 квіт.
↑ Герета О. Пісня сироти; Де щастя Вкраїни?; Після вакацій; На лоні природи // Тернопіль: Тернопільщина літературна. — Т., 1991. — Дод. No 2. — С. 16.
↑ Герета О. Воскресні звуки. — Т. : Збруч, 1997. — 109 с.
Ґерета І. Кілька слів про батька // Тернопілля'96: Регіон. річник. — Т., 1997. — С. 572—574.Литвин M .Литвин М. Ґерета Петро Федорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч» , 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 447—448. — ISBN 966-528-197-6 .Литвин М. Україно, не плач // Свобода. — 1992. — 7 лип.Матвіїв З. Служив Богові і людям // Зборівська дзвіниця. — 2002. — 26 лип. — (Ювілеї).Мельничук Б. Стрільчук М. Літературна імпреза батька і сина // Тернопіль вечірній . — 1997. — 12 груд.
