Александр Ґейштор
пол. Aleksander Gieysztor
Псевдоніми	Borodzicz , Lissowski , Olicki , Walda
Народився	17 липня 1916(1916-07-17)[1][2]  Москва, Російська імперія[2]
Помер	9 лютого 1999(1999-02-09)[1][2]  (82 роки) Варшава, Республіка Польща[2]
Поховання	Повонзківський цвинтар
Країна	Республіка Польща
Національність	поляк
Діяльність	історик, викладач університету, медієвіст
Alma mater	Варшавський університет (1937)[3]  Національна школа хартій
Галузь	медієвістика , спеціальні історичні дисципліни , історія[4]  і середньовіччя[4]
Заклад	Варшавський університет  Королівський замок у Варшаві  Pułtusk Academy of Humanitiesd
Відомі учні	Urszula Borkowskad  Teresa Dunin-Wąsowiczd  Hieronim Fokcińskid  Sławomir Gawlasd  Jan Glinkad  Maria Koczerskad  Stefan Krzysztof Kuczyńskid  Tadeusz Lalikd  Roman Michałowskid  Кароль Модзелевський  Анджей Поппе  Анда Роттенбергd  Irena Sułkowska-Kurasiowad  Józef Szymańskid  Jan Tyszkiewiczd  Tadeusz Wasilewskid  Eugeniusz Wiśniowskid  Aleksandra Witkowskad
Аспіранти, докторанти	Кароль Модзелевський
Членство	Польська академія наук[5]  Історичне товариство у Львові  Колегіум невидимий  Варшавське наукове товариство  Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей  Американська академія медієвістики[6]  Свобода і Незалежність  Рада Охорони Пам'яті Боротьби і Мучеництва  Академія надписів та красного письменства (1999)[7]
Війна	Польська кампанія
Батько	Q124474565?
У шлюбі з	Irena Gieysztorowad
Діти	Andrzej Gieysztord
Нагороди	Почесний доктор Ягеллонського університетуd (1996) honorary doctor of the Adam Mickiewicz University in Poznańd (22 вересня 1989) Fellow of Collegium Invisibiled почесний доктор Люблінського католицького університетуd Corresponding Fellow of the Medieval Academy of Americad (1968) doctor honoris causa from the University of Aix-Marseilled (1960) honorary doctor of the University of Bordeauxd (1961) Почесний доктор Паризько-Сорбонського університетуd (14 лютого 1976)
Олександр Гейштор у Вікісховищі

Александр Ґейштор^[8] (пол. Aleksander Gieysztor; 17 липня 1916, Москва — 9 лютого 1999, Варшава) — польський історик. Доктор історичних наук (1945), член-кореспондент (1972), академік Польської АН (1980), іноземний член НАН України (1991), Академії медієвістів Америки (Cambridge, Mass.); Бельгійської королівської АН літератури та мистецтв; Академії мистецтва і літератури в Парижі; Шведської королівської академії літератури, історії та античних наук (1982); почесний доктор низки університетів (університет Екс-Марсель в м. Екс-ан-Прованс, 1960; університет м. Бордо (обидва у Франції), 1961; Будапештський університет (Угорщина), 1975; Сорбонна (Париж), 1976; Московський університет (Москва), 1980; Оксфордський університет (Оксфорд, Велика Британія), 1984 та ін.).

Батько майбутнього історика — Александр Гейштор походив зі шляхетського роду Гейшторів з Великого князівства Литовського, працював на залізниці. Спочатку на Лібаво-Роменській, а з 1895 по 1921 р. на Московсько-Казанській, де дослужився до посади віце-директора Фінансового відділу.^[9]

Мати — Барбара, уроджена Попель — онука польського учасника Весни народів в Угорщині (1848), засланого до Сибіру, чий рід походив з дрібної уніатської шляхти.^[9]

1921 сім'я Гейшторів переїхала до Польщі і з того часу мешкала у Варшаві. По закінченні гімназії (1933) Олександр Гейштор навчався у Варшавському університеті, який закінчив 1937 зі ступенем магістра історії. 1938—1939 продовжував навчання в Парижі.

Учасник німецько-польської війни 1939. У роки гітлерівської окупації Польщі перебував у таємному Варшавському університеті, готуючи докторську дисертацію «Ze studiów nad genezą wypraw krzyżowych. Encyklika Sergiusza IV, 1009—1012» (вийшла друком 1948).

Працював в Історичному інституті Варшавського університету спочатку як ад'юнкт, з 1946 — доцент, з 1949 — надзвичайний професор, 1960 — ординарний професор 1949—1952 — керівник відділу з питань вивчення походження Польської держави при Міністерстві культури ПНР. 1953 обраний віце-директором Інституту історії матеріальної культури Польської АН, 1955—1975 — директор Історичного інституту Варшавського університету. 1975—1980 — віце-президент, 1980—1985 — президент Міжнародного комітету історичних наук, 1980—1984, 1990—1992 — президент Польської АН, одночасно 1980—1991 — директор Королівського замку у Варшаві.

Творчий доробок Гейштора налічує понад тисячу наукових праць, у яких осмислено проблеми раннього західно-європейського середньовіччя, доби і постаті Карла Великого. Серед його студій — роботи з історії давніх слов'ян, реконструкції міфології слов'ян з погляду індоєвропейської міфології. Олександр Гейштор — засновник власної наукової школи, представниками якої є відомі польські історики: М.Дембінська, Т.Дунін-Вансович, С.Гавлас, М.Кочерська, С.-К.Кучинський, Т.Лалік, Р.Міхальовський, К.Модзалевський, А.Плачинська, С.Подвінська, А.Поппе, Т.Росляновський, Є.Суходольська та ін.

Помер у м. Варшава. У 1999 році «Przegląd Wschodni» (Польща) встановив премію ім. Гейштора за найкращу працю з історії.

• Історії Польщі (Historia Polski, 1947) — співавтор.
• З досліджень про генезу хрестових походів (Ze studiów nad genezą wypraw krzyżowych, 1948)
• Нарис допоміжних наук історії (Zarys nauk pomocniczych historii, 1948)
• Польща і Європа в середні віки (La Pologne et l'Europe au Moyen Age, 1962)
• Суспільство і культура в ранньому польському середньовіччі (Società e cultura nell'alto Medioevo Polacco, 1965)
• Польські міста в тисячолітті (Miasta polskie w tysiącleciu, 1965)
• Нарис історії латинського письма (Zarys dziejów pisma łacińskiego,1972)
• Королівський замок у Варшаві (Zamek Królewski w Warszawie, 1973)
• Слов'янська міфологія (Mitologia Słowian, 1982; повне критичне видання в 2006), тричі перевидавалась українською.
• Історія Мазовії до 1526 року (Dzieje Mazowsza do 1526 roku, 1994) — науковий редактор, разом з Генриком Самсоновичем.

• Александр Ґейштор. Слов'янська міфологія, пер. з польськ. Сергія Гіріка. Київ-Запоріжжя: ТОВ «Видавництво „Кліо“, ФОП Рябцев В. В.», 2024. 416 с.: іл. ISBN 978‐617‐7755‐86‐8.^[10]

• Сидоренко О. Ф. Гейштор Олександр [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 67. — ISBN 966-00-0405-2.