PROFILPELAJAR.COM

	Німецька слобода
Країна	Росія
Адміністративна одиниця	Басманний район
Час/дата припинення існування	1850-ті
Входить до складу списку пам'яток культури	Q27602961?
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Вказівки, як дістатися	площадь Курского Вокзала, Земляной Вал, Старая Басманная улица, площадь Разгуляй, Лефортовский переулок, улица Фридриха Энгельса, Малый Гавриков переулок, Чешихинский проезд, Лефортовская набережная, набережная Академика Туполева, Мрузовский переулок
	Німецька слобода у Вікісховищі

55°46′01″ пн. ш. 37°40′56″ сх. д. / 55.766925° пн. ш. 37.682128° сх. д. / 55.766925; 37.682128

Німецька слобода на початку XVIII століття (художник О. М. Бенуа)

Німецька слобода (нім. Deutsche Siedlung) — квартал компактного проживання іноземців (голландців, швейцарців, литвинів, поляків, німців) в столиці Росії — Москві.

Щодо назви

Назва «німецька» тоді не означала, що поселення мало представників з німецьких князівств. «Німець», тобто той, хто не розмовляє російською, загальна назва іноземців Західної Європи, а епітет «німецьке» означав тоді — іноземне, «німецьке вбрання», тобто іноземне вбрання тощо. Лише з часом закріпилось сучасне значення слова німецький, тобто пов'язаний з Німеччиною.

Історія

Перша Німецька слобода виникла ще за часів царя Василія ІІІ (1505-1553 рр.), який мав охоронців, набраних з-поміж іноземців. Під час навали на Москву 1571 року її будівлі спалив кримський хан Девлет I Ґерай.
Полонених литвинів під час Ливонської війни розселили у Німецькій слободі, що знаходилася на річці Яуза. Під час злодійських забав російського царя Івана Грозного він разом з прибічниками у 1578 році учинив там погром.
З повагою до іноземців ставився цар Борис Годунов. За його царювання іноземців селили у Німецькій слободі.
Частим візитером Німецької слободи був молодий Петро І. Саме тут, з часом, будуть побудовані перші значні будівлі і палаци прибічників молодого царя, такі як Лефортовський палац, палати Головіна, Меншикова вежа, маєтки вельмож тощо. Ці будівлі стали прообразом аристократичного району, який згодом виникне у Петербурзі поблизу Смольного монастиря та Мільйонної вулиці. Власник Лефортівського палацу до 1760 року був одночасно й власником імперії. Саме в Німецькій слободі виникли два царських палаци для імператриць Анни Іванівни та Єлизавети Петрівни, споруджені архітектором Франческо Бартоломео Растреллі — Анненгоф. Лише за часів Катерини ІІ царська резиденція в Москві перенесена в інше місце.
Це був квартал, що нагадував невеличке іноземне місто — прямі вулиці, протестантські церкви, невеличкі будинки європейського зразка. Була своя аптека та автономне управління. Саме у Німецькій слободі побудували перші мануфактури в Москві.

Під час захоплення Москви Наполеоном у 1812 році, пожежі і грабежі пошкодили й Німецьку слободу. Вона перестає бути місцем розселення іноземців і тут мешкають купці, міщани, ремісники. У XVII—ХІХ століттях більшість старих будинків була розібрана, а найбільші перебудовані. Саме тут розташований всесвітньо відомий навчальний заклад — Московський державний технічний університет імені Баумана, заснований 13 липня 1830 року як Московський ремісничий навчальний заклад.

Джерела

Князьков С. Очерки из истории Петра Великого и его времени / С. А. Князьков. — Москва : типография т-ва И. Д. Сытина, 1909. — 683 с. — (Из прошлого Русской земли) (рос.)
Осетров Е. Моё открытие Москвы: Рассказы о столице. — Москва : Московский рабочий, 1987. — 302 с. (рос.)
Коваленская Н. История русского искусства XVIII века / Н. Н. Коваленская. — Москва : Издательство Московского университета, 1962. — 284 с. (рос.)