Нова хвиля (конкурс)

Нова хвиля
Логотип конкурсу
Датикінець липня
початок серпня
Місце проведенняЛатвія «Дзинтарі»,
Юрмала, Латвія до 2014
Росія «Фестивальний»,
Сочі, Росія з 2015
Країна Латвія
Роки існування2002—дотепер
Відкрито2002
ЗаснованоІгор Крутой
Раймонд Паулс
Вебсайт
www.newwavestars.com

«Нова хвиля» (рос. Новая волна; англ. New Wave) — щорічний міжнародний конкурс молодих виконавців популярної музики, що проводиться наприкінці липня, на початку серпня протягом шести днів починаючи з вівторка:[1]

  • Перший день (вівторок): Церемонія відкриття конкурсу (концерт зірок російської та світової естради).
  • Другий день (середа): Перший конкурсний день (конкурсанти виконують світовий хіт).
  • Третій день (четвер): Другий конкурсний день (конкурсанти виконують хіт своєї країни).
  • Четвертий день (п'ятниця): Творчий вечір одного з популярних музик.
  • П'ятий день (субота): Третій конкурсний день (конкурсанти виконують оригінальну пісню).
  • Шостий день (неділя): Церемонія нагородження та гала-концерт закриття конкурсу.

Місце проведення

Із 2002 року міжнародний конкурс молодих виконавців проводився в концертній залі «Дзинтарі», що розташована в місті Юрмала, Латвія. У 2011 році між Ігорем Крутим та владою Юрмали виникли суперечки щодо організації та проведення заходу. Уже в 2012 році Ігор Крутой почав вести переговори з міськими головами Риги, Монте-Карло, Санремо щодо переносу та проведення конкурсу в одному з цих міст уже з 2013 року:

Я зв'язався з міськими головами Риги, Монте-Карло і Санремо. Ми фактично підійшли вже до початку переговорів, що було достатньо легко. Тому що, наприклад, міський голова Санремо знав про наш проект. І щоб ми змінили ступінь його підтримки і те, наскільки місто в нас зацікавлене, він сказав: «Там, де в нас пішохідна зона, ви будете їздити на автомобілях!».

Позитивні відгуки з боку міських голів щодо перенесення конкурсу до їх міст надихнули Ігоря Крутого внести зміни у свої домовленості з владою Юрмали:[2]

Те, що Санремо і Монте-Карло готові прийняти цей конкурс; те, що я отримав запрошення від міського голови Паланги, де зазначалося, що вся інфраструктура під «Нову хвилю» в них буде готова, тільки приїжджайте, мені додало якоїсь упевненості. Я відмовився підписувати новий договір із представниками Юрмали на п'ять років. Поки що підписав на один рік.

Але вже 30 липня 2012 року Ігор Крутой оголосив, що наступного року конкурс знову проводитиметься в Юрмалі; що йому вдалося налагодити стосунки з міською радою Юрмали та дійти компромісу.[3]

Восени 2014 року Ігор Крутой усе ж таки вирішив перенести конкурс. Останньою краплею стала заборона МЗС Латвії в'їзду до країни російським артистам — Валерії, Олегу Газманову, Йосипу Кобзону, через те, що вони своїми діями сприяли підриву територіальної цілісності й суверенітету України:[4][5]

Остання справа завжди використовувати якісь політичні моменти в площині музики, у площині театрального мистецтва. Зараз, звичайно, напружена міжнародна обстановка, і лише ледачий не використовує політичну обстановку в зручній для нього ситуації, щоб отримати якісь речі.

Після тривалих пошуків місця проведення конкурсу було обрано концертну залу «Фестивальний», що розташована в місті Сочі, Російська Федерація, де з 2015 року й проводитиметься конкурс.

Головна нагорода

Ідея розробки дизайну головної нагороди полягала в тому, щоб вона стала ідеальним символом конкурсу. Першочергово головна нагорода повинна була бути виготовлена з блакитного кришталю — хвилі, що стрімко здіймаються, на гребні яких розташовані фортепіанні клавіші з білого кришталю та бурштину. Виготовити таку нагороду могли лише кілька заводів Російської Федерації, — вибір ліг на «Гусевський криштальний завод», що розташований у місті Гусь-Хрустальний. Проте, після обговорення технології виготовлення головної нагороди із заслуженим митцем Російської Федерації — Володимиром Касаткіним — з'ясувалося, що це завдання є практично нездійсненним через технологічні обмеження та природні можливості матеріалів. Процес пошуку рішення поставленої мети привів до візуальної зміни головної нагороди — три хвилі, що здіймаються догори, на гребні яких розташовані фортепіанні клавіші з чорного кришталю. Головну нагороду отримують лауреати конкурсу.[6]

Лауреати конкурсу

Рік Перша премія Друга премія Третя премія Премія Алли Пугачової
2002 Росія Smash!! США Марина Челло Латвія Джей Стівер Не була заснована
2003 Росія Анастасія Стоцька Молдова Неллі Чобану Росія Вадим Азарх
2004 Латвія «Cosmos» Росія Ірина Дубцова Німеччина Deema
2005 Латвія Інтарс Бусуліс Україна Тіна Кароль Росія Поліна Гагаріна Україна Тіна Кароль
Росія Микола Демидов
2006 США Анджеліна Ла Роуз Італія Джанні Фіорелліно Грузія Софо Халваші Росія Jukebox
2007 Молдова Наталія Гордієнко Україна «Барселона»
Латвія Андріс Ерґліс
Польща MaRina Польща MaRina"
Казахстан «Rin'Go»
2008 Грузія «Georgia» Україна Ірина Розенфельд Італія Алессандро Рісторі Киргизстан Омар
Білорусь Дядя Ваня
2009 Індонезія Санді Сондоро
Україна Джамала
Італія Антонелло Кароцца Росія Марк Юсім Україна Міла Нітіч
2010 Вірменія Сона Шагґельдян Україна Тетяна Ширко Естонія Уку Сувісте Не присуджувалася
2011 США Джейден Фелдер Україна Маша Собко Росія «НАОМІ» Фінляндія Кооп Арпонен
та «Flute of shame»
2012 Росія Niloo Італія Костанцо Дель Пінто Україна Марія Яремчук Не присуджувалася
2013 Куба Роберто Кель Торрес Грузія Саломе Катамадзе В'єтнам Він Хуат
2014 Грузія Нуца Бузаладзе Україна Вікторія Петрик Україна В'ячеслав Рибіков Латвія Стас Шурінс
Литва Моніка Лінкітє
2015 Хорватія Дамір Кеджо Казахстан ADEMI
Індонезія Міллане Фернандез
Україна «The Pringlez»
2016 Італія Вальтер Річчі
Хорватія Діно
Україна Галина Безрук Киргизстан Нурсултан Азикбаєв

Примітки

  1. Положення конкурсу 2015 (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2015. Процитовано 18 червня 2015.
  2. У 2013 році «Нову хвилю» можуть прийняти Санремо або Паланга(рос.)
  3. Визначилися з містом, у якому пройде «Нова хвиля 2013»(рос.)
  4. Латвія заборонила в'їзд Кобзону, Газманову та Валерії за підрив суверенітету України
  5. «Нову хвилю» перенесли з Юрмали до Сочі
  6. Історія конкурсу (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2015. Процитовано 18 червня 2015.

Посилання

Див. також