Основна ознака підродини — сильно вкорочені надкрила, а крила лежать відкрито на черевці. Тіло видовжене, вузьке, циліндричне. Очі сильно виїмчасті, скроні видовжені, сильно виступають. Передньогрудний відросток, що розділяє передні тазики, дуже вузький. Самі тазики конічні, западини, у яких вони містяться, відкриті позаду. Черевце у основи помітно вужче за задньогруди, до яких воно кріпиться.
Тіло личинки призматичне. У основи лоба невеликий кіль. Є шість епістомальних щетинок. Вусики 3-членикові, довгі. Ґула широка з припіднятими і затемненими краями. Мала максила широка, товста, на верхівці вкрита щетинками. З кожної сторони голови по одному вічку. Потиличний отвір не розділений, суцільний. Мандибули міцні, на вершині зрізані, з гострим дорзальним зубцем, зсередини із косими кілями. Ноги розвинені. Дорзальні мозолі черевця з характерним малюнком гранул і мікроскопічних шипиків. На 6-9-му сегментах є опуклі поздовжньо витягнуті епіплеври. 9-й сегмент не озброєний.
Література
Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.
