Нагірний Євген Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нагірний.
Євген Нагірний
Народження13 серпня 1885(1885-08-13)
Смерть8 червня 1951(1951-06-08) (65 років)
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
НавчанняНаціональний університет «Львівська політехніка»
Діяльністьархітектор
Праця в містахЛьвів
Архітектурний стильісторизм, модерн, функціоналізм
БатькоВасиль Нагірний
CMNS: Нагірний Євген Васильович у Вікісховищі

Євге́н Васи́льович Нагі́рний (13 серпня 1885, Рудне — 8 червня 1951, Львів) — український архітектор, син Василя Нагірного. 1912 році закінчив архітектурний відділ Вищої технічної школи у Львові.

Працював у Львові на початку XX століття, спочатку разом з батьком. Використовував різні стильові форми — необароко, неороманику, неовізантійські тощо і функціоналізму у 1920—30-х роках, при проєктуванні дерев'яних храмів переважно розвивав традиції бойківської школи.

Життєпис

Євген Нагірний.
(Фото кінця 90-х років XIX ст.)

Народився у селі Рудне біля Львова у родині архітектора і громадського діяча Василя Нагірного. Після закінчення гімназії, у 1903 році вступив на архітектурний факультет Львівської політехніки. Проте незабаром його як активного борця за український університет заарештувала австрійська поліція. Після звільнення він продовжив навчання і в 1912 році закінчив політехніку. Вирішальний вплив на формування Євгена Нагірного як архітектора мали професор Іван Левинський та архітектор Вавжинець Дайчак, у чиїх творчих майстернях він стажувався. Згодом на творчі погляди сина безпосередньо вплинув сам батько, у проєктно-будівельному бюро якого працював Євген Нагірний. Їхню творчу співпрацю перервала Перша світова війна, потім у 1915 році другий арешт і заслання Євгена цього разу російським самодержавством, що захопило Львів. Повернувшись із заслання, архітектор займається відбудовою зруйнованих споруд у м. Долина. Після смерті батька та молодої дружини, з маленькою донечкою на руках, повернувся до Львова. У 1922 році заснував власне архітектурне бюро, яке до 1940 року діяло на площі Ринок.

Член Українського технічного товариства. 1930 року обраний головою товариства.[2] Член, а у 1936 році голова Спортивного товариства «Україна».[3] У 1939 році після включення Західної України до складу УРСР, Є. Нагірний разом з Миколою Мікулою створив Львівську організацію Спілки архітекторів України. У часи німецької окупації очолював Державну промислову школу[4]. Пізніше, знову як член спілки, до кінця життя виконував функції заступника голови, керував секцією охорони пам'яток архітектури у Львівському облвиконкомі, викладав у Політехнічному інституті, а з 1947 року і у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва.

Помер Євген Нагірний 8 липня 1951 року, залишивши понад 500 спроєктованих і близько 300 побудованих об'єктів. Похований на Личаківському цвинтарі, поруч із батьком, на полі № 5.[5][6] 1975 року поціновувачі творчості Євгена Нагірного підготували виставку, присвячену до 90-ліття від дня народження. Однак компартійна номенклатура не дала дозволу на експозицію навіть за умови вилучення з неї усіх проєктів культових споруд.[4]

Сімейний архів

Наприкінці 1980-х років, після смерті другої дружини архітектора, Йосифи Флянч, яка не залишила заповіту, особистий архів Нагірних планували вивезти на сміття. Та цьому завадив директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький. Всі вони були передані галереї. Розрізнені документи опрацьовано співробітницею галереї Наталією Філевич. З'ясувалося, що автором частини документів був чоловік доньки Нагірного Василь Лев — замовчуваний у радянський час мовознавець, славіст, історик літератури. 2000 року організовано виставку «Нагірні, Леви: історія одного врятованого архіву» та видано друком збірку статей, спогадів, наукових розвідок та архівних матеріалів.[7]

Споруди

Будівля Дрогобицької української гімназії імені Івана Франка
Церква святого Андрія, Клепарів
Церква Святого Миколая, Буськ
Церква у с. Веринь, 1932 р.
Церква у с. Будилів, 1912 р.
церква у с. Бірча, 1924—1939 рр.
Муровані церкви
  • Церква св. Андрія Первозванного на вул. Варшавській (1924-1931 рр., за проєктом С. Тимошенка 1922 р.).[9]
  • Церква у м. Косів на Івано-Франківщині (1925 р.),
  • Церква Покрова Пресвятої Богородиці у с. Бишки на Тернопільщині (1938 р.),
  • Церква св. Йосафата у с. Потік (Козівська ОТГ) на Тернопільщині (1938 р.),
  • Церква св. Михайла у м. Підгірці на Львівщині (1926 р.).
  • Відбудова пошкодженої пожежею церкви св. ап. Петра і Павла у Комарному. Виконана у 1927—1929 роках.[17]
  • Церква св. Дмитра у с. Виписки на Львівщині (1929 р.),
  • Церква св. Миколи у м. Буськ на Львівщині (1930 р.).
  • Церква св.Іоана Предтечі у с. Колбаєвичі на Львівщині (1927 -1932 рр.)
  • Церква св. Параскеви у с. Будилів на Львівщині (1932 р.).
  • Церква св. Михайла у с. Веринь на Львівщині (1932 р.).
  • Проєкт церкви в селі Тарнавка Ланцутського повіту, створений не пізніше 1932 року.[18]
  • Церква св. Михайла в с. Ямельня (1934 р.).[19]
  • Проєкт церкви і притулку на Знесінні (тепер місцевість Львова) (1935 р.).[20] Не був реалізований.[21]
  • Церква у с. Делятин на Івано-Франківщині (1935 р.).
  • Церква св. Онуфрія у с. Добротвір на Львівщині (1935 р.).
  • Церква в с. Биків Мостиського району. Первинний проєкт авторства Якова Рудницького двічі відхилявся владою у 1928 і 1935 роках. Євген Нагірний модифікував його і реалізував до 1936 року.[17]
  • Церква Собору Св. Івана Хрестителя у с. Гаї на Львівщині. Дизайн 1928 р., завершення будівництва 1936 рік.
  • Церква Різдва Пресвятої Богородиці у м. Стебнику на Львівщині (1938 р.).
  • Церква св. Миколи у м. Краковець на Львівщині (1938 р.).
  • Церква на вул. Миронюка у Львові.[9]
  • Проєкт неовізантійської церкви у Львові в місцевості Богданівка (1930-ті, не реалізована).[22]
Дерев'яні церкви
  • Церква Введення Пресвятої Богородиці в с. Дубшари Калуського району на Івано-Франківщині (1924 р.).[9]
  • Церква Введення Богородиці в с. Ортиничі Дрогобицького району на Львівщині (1925 р.).[9]
  • Церква св. Миколи в с. Нижній Струтинь Калуського району на Івано-Франківщині (1926 р.).[9]
  • Церква Воскресіння Господнього в с. Старі Богородчани Богородчанського району, з с. Заріче на Івано-Франківщині (1926 р.).[9]
  • Церква св. Параскеви в с. Фітьків Надвірнянського району на Івано-Франківщині (1928 р.).[9]
  • Однобанна бойківського типу церква Собору св. Івана Хрестителя в с. Дністрик Самбірського району на Львівщині /з с. Головецький (1929 р.).[9]
  • П'ятибанна бойківського типу Вознесенська церква в с. Багнувате Самбірського району на Львівщині (1929 р.).[9]
  • Миколаївська церква в с. Орявчику на Львівщині (1930 р.).[9]
  • Однобанна з двома ліхтарями церква бойківського типу в с. Орявчик Стрийського району на Львівщині (1930 р.).[9]
  • Трибанна бойківського типу церква св. Івана Хрестителя у с. Виців Самбірського району на Львівщині (1931 р., тесля В. Стельмах).[9]
  • Церква святої Параскеви в с. Берлин (1933 р., майстри батько і син Літовинські зі Щурович). Хрещата у плані, п'ятиверха, з гранчастим вівтарем і двома симетричними ризницями.[23]
  • Михайлівська церква в с. Красне Турківського району на Львівщині (1933 р.).[9]
  • Церква св. Івана Богослова в с. Дуб'є Бродівського району на Львівщині (1933 р.).[9]
  • П'ятибанна церква бойківського типу в с. Красному на Львівщині (1933 р.).[9]
  • Реконструкція церкви в с. Любеля (1934 р.).[17]
  • Церква Воздвиження Чесного Хреста в с. Великі Мокряни Яворівського району на Львівщині (1937 р.)[24]
  • Церква Св. Трійці в м. Косові на Станіславщині (30-і роки).[9]
  • Одноверха цвинтарна церква св. Юрія бойківського типу у с. Верхнє Синьовидне Стрийського району на Львівщині (1930-і роки).[9]
  • Церква Преображення Господнього в с. Вирів Львівського району, Львівської області (1939 р.).[25]

Характеристика творчості

Церква у с. Виписки, 1929 р.
Церква Преображення Господнього ПЦУ (1939 р.) з дзвіницею села Вирів.

Розвивав класицистичні тенденції у напрямках неокласицизму та класицистичного модерну. Традиції народної архітектури знайшли своє відображення в розвитку українського стилю та у розробці неоросійських тенденцій. Національний стиль Нагірний розвивав у наступних напрямках: український модерн та українське необароко.

Основним джерелом для наслідування стала спадщина доби козацького бароко. Необхідно виділити два етапи творчого пошуку стилістичних напрямків для мурованого сакрального будівництва: до 1914 р. і міжвоєнні роки.

На першому етапі виразними були неоросійські тенденції, що відображено у кількох проєктах. Будівництво церков з використанням класичних ордерних композицій характерне як для першого, так і для другого етапу. Окрім того, для першого етапу проєктування характерний еклектизм, звернення відразу до кількох архітектурних праобразів, надмірне використання архітектурних деталей та оздоблення. На другому етапі практично не зустрічаються споруди з використанням форм російської сакральної архітектури. Пошуки українського національного стилю переростають у два потужні напрямки: український модерн та українське необароко.

Для другого етапу характерний більш виважений вибір стилістичних прототипів, еклектичність має не настільки яскраво виражений характер, архітектор все рідше використовує в проєктах архітектурні деталі та мотиви, більше значення надається гармонії та естетиці загального архітектурного образу. Важливою рисою творчості Євгена Нагірного було прагнення поєднати особливості національної спадщини з надбанням прогресивної світової думки для того, щоб досягнути єдності народного та міжнародного, споконвічного і новітнього. Національні традиції були переосмислені згідно із стилістичними уподобаннями нового часу. Вони були розвинуті та оновлені, спрямовані на пробудження національної свідомості народу, піднесення його духовних надбань.

Примітки

  1. ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 157. — ISBN 978-966-8955-00-6
  2. ↑ З життя наших установ // Діло. — 1930. — 28 червня. — № 141 (12507). — С. 5.
  3. ↑ Спорт // Діло. — 1936. — 11 лютого. — № 32 (14280). — С. 7.
  4. ↑ а б Бадяк В. Мартиролог Львівської національної академії мистецтв // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — 2008. — № 19. — С. 397—398. — ISSN 0236-4832.
  5. ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 164. — ISBN 966-8955-00-5.
  6. ↑ Роксолана Загайська. Вітер в долонях: Книга проходів Личаківським цвинтарем. — Львів : Апріорі, 2017. — С. 121-122. — ISBN 978-617-629-367-5.
  7. ↑ Космолінська Н. Нагірні, Леви: історія одного врятованого архіву // Поступ. — 2000. — 29 вересня. — № 161 (605).
  8. ↑ Добрий початок // Діло. — 1923. — 8 вересня. — № 127 (10008). — С. 2.
  9. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Тимофієнко В. І. Нагірний Євген Васильович // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ (Головне управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації), 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-16-6.
  10. ↑ а б в Нагірні, Леви: Історія родини. Збірник / упор. Христина Лев, Наталка Філевич. — Львів, 2000. — С. 137.
  11. ↑ Федорців Ф. Наш літній осередок. Один день у Черчі // Діло. — 1929. — 21 червня. — № 126 (11477). — С. 2.
  12. ↑ Богданова Ю., Харитонова А. Особливості житлової забудови дільниці «Новий світ» у Львові у період між двома світовими війнами // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Збірник наукових праць. — 2008. — № 1. — С. 288.
  13. ↑ Харчук Х. Історико-меморіяльні поховання на Янівському цвинтарі у Львові наприкінці XIX—XX століть // Вісник НТШ. — № 46. — 2012. — С. 53. — ISSN 1563-3977.
  14. ↑ Cielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury mieszkaniowej Lwowa XIX—XX wieku. — Gdańsk: Zakład Poligrafii Politechniki Gdańskiej, 2006. — S. 230. — ISBN 83-197748-4-8. (пол.)
  15. ↑ Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 328. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  16. ↑ Росте Український Шпиталь! Реферат директора Народньої Лічниці, д-ра Тита Бурачинського, на пресовій конференції 7. Ц. М. (Докінчення) // Діло. — 1935. — 10 квітня. — № 94 (13992). — С. 4; Бурачинський Т. Непопулярна справа народного здоровля! // Діло. — 1937. — 1 травня. — № 95 (14638). — С. 21—22.
  17. ↑ а б в Слободян В. М. Церкви України, 1998.
  18. ↑ Німчук І. За Сяном. З поїздки по Лежайському деканаті // Діло. — 1932. — 28 серпня. — № 190 (13138). — С. 2.
  19. ↑ Посвячення церкви в Ямельній // Діло. — 1934. — 19 липня. — № 188 (13733). — С. 5.
  20. ↑ Велике свято у Знесінні // Діло. — 1935. — 4 листопада. — № 295 (14192). — С. 1.
  21. ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 552. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  22. ↑ Грицюк Л. Історія та сучасні реалії проєкту церкви на Богданівці у Львові архітектора Євгена Нагірного // Містобудування та територіальне планування: наук.-техн. зб. / Київський національний університет будівництва і архітектури, Спілка урбаністів України. — 2012. — 43. — С. 94—99. — ISSN 2076—815Х.
  23. ↑ Вуйцик В., Івасейко С., Слободян В. Українські церкви Бродівського району. Ілюстрований каталог. — Львів : Місіонер, 2000. — С. 19—20. — (Українські церкви Львівщини) — ISBN 966-7086-63-1.
  24. ↑ Великі Мокряни. Церква Воздвиження Чесного Хреста (1937). decerkva.org.ua. Дерев'яні Церкви Західної України. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
  25. ↑ Батькова рука: земна й духовна ниви отця Олександра Содомори. — Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2014. — С. 163. — ISBN 978-617-607-651-3.

Джерела

  • Нагірні, Леви: історія родини: статті, спогади, наукові розвідки, архівні матеріали: збірник / автори проєкту та упорядники: Христина Лев, Наталка Філевич, Василь Лев-молодший. — Львів, 2000. — 161 c.
  • Грицюк Л. С. Творча спадщина Євгена Нагірного та її значення для розвитку архітектури України: Автореф. дис. канд. архітектури: 18.00.01 / Нац. університет «Львів. політехніка». — Львів, 2004. — 24 с.
  • Словник митців-педагогів України та з України у світі (1850—1950-і рр.). — Львів: Українські технології, 2002. — С. 69.
  • Слободян В. М. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — 863 с. — ISBN 966-02-0362-4.

Read other articles:

العلاقات الإندونيسية الإيرانية

العلاقات الإندونيسية الإيرانية إندونيسيا إيران   إندونيسيا   إيران تعديل مصدري - تعديل   العلاقات الإندونيسية الإيرانية هي العلاقات الثنائية التي تجمع بين إندونيسيا وإيران.[1][2][3][4][5] مقارنة بين البلدين هذه مقارنة عامة ومرجعية للدولتين: و�...

 

Keuskupan Quilon

Keuskupan QuilonDioecesis QuilonensisKatolik Katedral baru Quilon di TangasseriLokasiNegaraIndiaProvinsi gerejawiTrivandrumStatistikLuas1.950 km2 (750 sq mi)Populasi- Total- Katolik(per 2010)5.309.00048,501 (0,9%)Paroki42Imam129InformasiDenominasiKatolik RomaGereja sui iurisGereja LatinRitusRitus RomaPendirian9 Agustus 1329 (694 tahun)1 September 1886 (137 tahun)KatedralKatedral Bayi YesusPelindungBunda dari Gunung KarmelKepemimpinan kiniPausFransiskusUskupP...

 

Operasi Membangunkan Musim Semi

Operasi Membangunkan Musim SemiBagian dari Perang Dunia II, Front TimurUnit Jerman pada waktu Penyerangan Danau Balaton, Maret 1945Tanggal6 – 16 Maret 1945LokasiLake Balaton, HungaryKoordinat: 46°59′N 18°21′E / 46.983°N 18.350°E / 46.983; 18.350Hasil Kemenangan Uni SovyetPihak terlibat  Germany Hungaria  Soviet Union BulgariaTemplat:Country data Democratic Federal Yugoslavia Partisan YugoslaviaTokoh dan pemimpin Josef Dietrich(Pasukan Panzer ke-6) F...

Pengepungan Wina (1485)

Pengepungan ViennaBagian dari Perang Austria-Hungaria (1477-1488)Mátyás memasuki kota WinaTanggal29 Januari 1485 – 1 Juni 1485LokasiWina, Austria Hilir, Kekaisaran Romawi SuciHasil Kemenangan Hungaria, kota Wina menyerahPihak terlibat  Kekaisaran Romawi Suci Kerajaan HungariaTokoh dan pemimpin Hanns von Wulfestorff[1]Caspar von Lamberg[c]Bartholomeus von Starhemberg[c]Andreas Gall[c]Ladislaus Prager[c]Alexander Schiffer[c]Tiburtius von Linzendorf[c]Leonhard Fruhmann[c]Johann ...

 

Kolkata Knight Riders

Indian cricket franchise Kolkata Knight RidersLeagueIndian Premier LeaguePersonnelCaptainShreyas IyerCoachChandrakant PanditOwnerShah Rukh KhanJuhi ChawlaJay MehtaManagerWayne BentleyTeam informationCityKolkata, West Bengal, IndiaFounded24 January 2008; 16 years ago (2008-01-24)Home groundEden Gardens, KolkataCapacity68,000HistoryIndian Premier League wins2 (2012, 2014)Official websitekkr.in T20 kit Kolkata Knight Riders in 2024 Seasons 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 201...

 

Bahasa Jawa Pemalang

Bahasa Jawa PemalangDituturkan diIndonesiaWilayah  Jawa Tengah Kabupaten Pemalang EtnisJawaPenutur Rumpun bahasaAustronesia Melayu-PolinesiaJawaJawa Pemalang Bentuk awalJawa Kuno Jawa Pemalang Sistem penulisanAksara JawaKode bahasaISO 639-3–Glottologpema1234[1]  Portal BahasaL • B • PW        PemberitahuanTemplat ini mendeteksi bahwa artikel bahasa ini masih belum dinilai kualitasnya oleh ProyekWiki Bahasa dan ProyekWik...

Teatro Apollo (Lecce)

Questa voce o sezione sull'argomento teatri d'Italia non cita le fonti necessarie o quelle presenti sono insufficienti. Puoi migliorare questa voce aggiungendo citazioni da fonti attendibili secondo le linee guida sull'uso delle fonti. Questa voce sull'argomento teatri d'Italia è solo un abbozzo. Contribuisci a migliorarla secondo le convenzioni di Wikipedia. Teatro ApolloIl prospetto principale in stile neoclassicoUbicazioneStato Italia LocalitàLecce IndirizzoVia Salvatore ...

 

Barruelo de Santullán

Municipality in Castile and León, SpainBarruelo de SantullánmunicipalityView from the Centro de Interpretación de la Minería FlagSealCountry SpainAutonomous community Castile and LeónProvince PalenciaMunicipalityBarruelo de SantullánArea • Total53 km2 (20 sq mi)Population (2018)[1] • Total1,183 • Density22/km2 (58/sq mi)Time zoneUTC+1 (CET) • Summer (DST)UTC+2 (CEST)WebsiteOfficial website Ba...

 

Espen Olsen

Norwegian footballer (born 1979) Espen Olsen Espen Olsen, 2012Personal informationDate of birth (1979-03-13) 13 March 1979 (age 45)Place of birth Oslo, NorwayHeight 1.80 m (5 ft 11 in)Position(s) StrikerYouth career1985–1998 StrømmenSenior career*Years Team Apps (Gls)1999–2001 Lørenskog 55 (58)2002–2007 HamKam 166 (45)2007 Stabæk 6 (0)2008 → Start (loan) 18 (9)2008–2011 Sogndal 90 (21)2011–2012 Strømmen 36 (7)International career2006 Norway 2 (0)Managerial ...

哈萨克斯坦总统

此条目序言章节没有充分总结全文内容要点。 (2019年3月21日)请考虑扩充序言，清晰概述条目所有重點。请在条目的讨论页讨论此问题。 哈萨克斯坦總統哈薩克總統旗現任Қасым-Жомарт Кемелұлы Тоқаев卡瑟姆若马尔特·托卡耶夫自2019年3月20日在任任期7年首任努尔苏丹·纳扎尔巴耶夫设立1990年4月24日（哈薩克蘇維埃社會主義共和國總統） 哈萨克斯坦 哈萨克斯坦政府...

 

Glycerol

Chemical compound widely used in food and pharmaceuticalsGlycerine redirects here. For the song by Bush, see Glycerine (song). Glycerol Ball-and-stick model of glycerol Space-filling model of glycerol Names Preferred IUPAC name Propane-1,2,3-triol[1] Other names GlycerinGlycerine1,2,3-Trioxypropane1,2,3-Trihydroxypropane1,2,3-Propanetriol Identifiers CAS Number 56-81-5 Y 3D model (JSmol) Interactive image ChEBI CHEBI:17754 Y ChEMBL ChEMBL692 Y ChemSpider 733 Y Drug...

 

一中同表

一中同表，是台灣处理海峡两岸关系问题的一种主張，認為中华人民共和国與中華民國皆是“整個中國”的一部份，二者因為兩岸現狀，在各自领域有完整的管辖权，互不隶属，同时主張，二者合作便可以搁置对“整个中國”的主权的争议，共同承認雙方皆是中國的一部份，在此基礎上走向終極統一。最早是在2004年由台灣大學政治学教授張亞中所提出，希望兩岸由一中各表�...

The Gypsy Baron (1954 film)

1954 film The Gypsy BaronFilm posterGermanDer Zigeunerbaron Directed byArthur Maria RabenaltWritten byIgnaz Schnitzer (libretto)Curt J. BraunBased onA cigánybáróby Mór JókaiProduced byKurt UlrichStarringPaul HörbigerGerhard RiedmannMargit SaadCinematographyKurt SchultzEdited byMargarete SteinbornMusic byJohann Strauss II (operetta)ProductioncompanyBerolina FilmDistributed byHerzog-FilmverleihRelease date 31 August 1954 (1954-08-31) Running time105 minutesCountryWest Germa...

 

Mark Fergus and Hawk Ostby

American screenwriters Hawk Ostby, accepting a Hugo Award in Helsinki in 2017. Mark Fergus and Hawk Ostby are screenwriters best known for their work on Children of Men (for which they were nominated for the Academy Award for Best Adapted Screenplay)[1] and Iron Man. Their other work includes First Snow, which was also directed by Fergus,[2] and Cowboys & Aliens.[3] They are the creators and executive producers of the TV series The Expanse, which debuted on Syfy in...

 

List of power stations in Malaysia

KuchingKuala LumpurIpohManjungBakun DamTuanku Jaafarclass=notpageimage| Location of power stations in Malaysia Gas, Hydroelectric, Coal, Wind / Solar / Biomass, Cities Hydropower Plant State Scheme Coordinates MW Owner/operator Refs Sultan Azlan Shah Bersia Power Station Perak Sungai Perak 5°25'51.1N 101°12'33.3E 72 Chenderoh Power Station Perak Sungai Perak 4°57′38″N 100°58′39″E / 4.96056°N 100.97750°E / 4.96056; 100.97750 (Chenderoh) 40.5 [...

David Brian

American actor (1914–1993) This article includes a list of general references, but it lacks sufficient corresponding inline citations. Please help to improve this article by introducing more precise citations. (November 2011) (Learn how and when to remove this message) David BrianBrian in 1951BornBrian James Davis(1914-08-05)August 5, 1914New York City, U.S.DiedJuly 15, 1993(1993-07-15) (aged 78)Sherman Oaks, Los Angeles, U.S.EducationCity College of New YorkOccupationActorYears a...

 

دورية النسور

دورية النسور   الدولة إسبانيا  الإنشاء 1985  جزء من القوات الجوية الإسبانية  الموقع الرسمي الموقع الرسمي  تعديل مصدري - تعديل   دورية النسور هو فريق استعراضات بهلوانية جوية إسباني .[1] تأسس الفريق في عام 1985 و مقرها الحالي في مدينة سان خافيير في مورسيا. استعرا...

 

قائمة مرشحي المستعرات العظمى

هذه القائمة غير مكتملة. فضلاً ساهم في تطويرها بإضافة مزيد من المعلومات ولا تنسَ الاستشهاد بمصادر موثوق بها. هذه قائمة لمرشحي المستعرات العظمى، أو النجوم التي يُعتقد أنها ستصبح قريبًا مستعرات عظمى. قائمة مرشحي المستعرات العظمى التسمية الحقبة حقبة (فلك) الكوكبة البعد(سنة ضو�...

An Ancient Tale: When the Sun Was a God

This article relies largely or entirely on a single source. Relevant discussion may be found on the talk page. Please help improve this article by introducing citations to additional sources.Find sources: An Ancient Tale: When the Sun Was a God – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (October 2023) 2003 Polish filmAn Ancient Tale: When the Sun Was a GodTheatrical release posterDirected byJerzy HoffmanWritten byJózef Hen, Jerzy HoffmanProduced by...

 

Diamantina, Minas Gerais

For other uses, see Diamantina (disambiguation). Municipality in Minas Gerais, BrazilDiamantinaMunicipalityMunicipality of Diamantina FlagSealLocation in Minas GeraisCountry BrazilState Minas GeraisRegionSoutheastIntermediate RegionTeófilo OtoniImmediate RegionDiamantinaFounded6 March 1831Government • MayorJuscelino Brasiliano Roque (DEM)Area • Total3 869 km2 (1,493 sq mi)Population (2020)[1] • Total47,825 •...