PROFILPELAJAR.COM

**Мінський замок**
Мінський замок
	Руїни на Мінському замчищі, малюнок Й. Дроздовича
	53°54′28″ пн. ш. 27°33′06″ сх. д. / 53.907777777778° пн. ш. 27.551666666667° сх. д.
Тип	замок
Країна	Білорусь
Розташування	Мінськ
Власник	Гліб Всеславич
	Мінський замок (Білорусь)
	Мінський замок у Вікісховищі

Мінський замок — колишня оборонна споруда в Мінську, збудована на правому березі річки Свіслоч, біля впадіння в річку Немігу. Пізніше, місце, яке було оточене стінами замку, отримало назву Замчище.

Останні фортечні укріплення зруйновано на початку XIX століття. У 1950 року було скопано замковий насип, а ґрунт вивезено за межі міста^[1]. Донині збереглися залишки культурного шару^[2].

Історія

Дитинець у Мінську побудовано в XI столітті^[3]. В XII—XIII століттях у замку було 80-82 дворів і 400—500 жителів^[4].

Дерев'яні укріплення неодноразово горіли (1505, 1547, 1552, 1569 тощо), але відбудовувались. Наприкінці XV — на початку XVI століття замок мав значну кількість гармат і штаб артилеристів^[5].

Починаючи від 1581 року, в Мінському замку раз на два роки протягом 20 тижнів проходили засідання Трибуналу. До середини XVII століття замок служив резиденцією заступника великого князя (старости) і був одним із громадських місць міста. На території замку (в одній з веж), була в'язниця, були також будинки, церква Різдва Богородиці, склади, стайні, магазини та інші будівлі^[6]. 1612 року в будинку замкового суду був міський архів^[7].

В документах XVII — XVIII століть Мінський замок згадується переважно як місце проведення сеймиків, але 1750 року в ньому все ще перебував гарнізон^[8].

Останній спогад про замкові укріплення датується 1793 роком і міститься в люстрації, складеній до вступу Мінська до складу Російської імперії^[9]. Пізніше замкові споруди перейшли в приватну власність^[7].

Опис

Мінський замок був оточений високим земляним валом (до 22 метрів завширшки, пізніше — 30-32 метрів, висотою — близько 15 метрів^[3]) і оточений глибоким ровом, наповненим водою, насипні укріплення були дерев'яними. В плані замок мав форму, близьку до овалу, площею близько 3 га. Вхід у замок, прохід у валі шириною 3,4 метра, був захищений брамною вежею^[be], про конструкцію якої тривають дискусії, яка закривалася принаймні трьома ворітьми^[10].

Від XVII століття в замку була мурована будівля міського (замкового) суду, відома за малюнками Й. Дроздовича та старовинними фотографіями першої половини ХХ століття.

Примітки

↑ Мінск. Стары і новы / аўт.-склад. У. Г. Валажынскі; пад. рэд. З. В. Шыбекі — Мінск: Харвест, 2007 С. 14
↑ Як будаваўся стары Мінск // Пазняк 3. С. Рэха даўняга часу: Кн. для вучняў. — Мн.: Нар. асвета, 1985. С. 25
↑ ^а ^б Фортификация средневекового Менска // Мінск. Стары і новы / аўт.-склад. У. Г. Валажынскі; пад. рэд. З. В. Шыбекі — Мінск: Харвест, 2007 С. 47
↑ Мінск. Стары і новы / аўт.-склад. У. Г. Валажынскі; пад. рэд. З. В. Шыбекі — Мінск: Харвест, 2007 С. 9
↑ Мінск. Стары і новы / аўт.-склад. У. Г. Валажынскі; пад. рэд. З. В. Шыбекі — Мінск: Харвест, 2007 С. 12
↑ Як будаваўся стары Мінск // Пазняк 3. С. Рэха даўняга часу: Кн. для вучняў. — Мн.: Нар. асвета, 1985. С. 26
↑ ^а ^б Мінск. Стары і новы / аўт.-склад. У. Г. Валажынскі; пад. рэд. З. В. Шыбекі — Мінск: Харвест, 2007 С. 18
↑ Фортификация средневекового Менска // Мінск. Стары і новы / аўт.-склад. У. Г. Валажынскі; пад. рэд. З. В. Шыбекі — Мінск: Харвест, 2007 С. 53
↑ Фортификация средневекового Менска // Мінск. Стары і новы / аўт.-склад. У. Г. Валажынскі; пад. рэд. З. В. Шыбекі — Мінск: Харвест, 2007 С. 54
↑ Мінск. Стары і новы / аўт.-склад. У. Г. Валажынскі; пад. рэд. З. В. Шыбекі — Мінск: Харвест, 2007 С. 8

Література

Мінск. Стары і новы / аўт.-склад. У. Г. Валажынскі; пад. рэд. З. В. Шыбекі — Мінск: Харвест, 2007—272 с.: іл. ISBN 978-985-16-0092-8.
Пазняк 3. С. Рэха даўняга часу: Кн. для вучняў. — Мн.: Нар. асвета, 1985.— 111 с.: іл.
Мінск. Стары і новы / аўт.-склад. У. Г. Валажынскі; пад. рэд. З. В. Шыбекі — Мінск: Харвест, 2007—272 с.: іл. ISBN 978-985-16-0092-8.
Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 10: Малайзія — Мугараджы / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн, 2000. — Т. 10. — С. 13. — 544 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0169-9 (Т. 10), С. 439—440.