Мінеральне

селище Мінеральне
В'їзд у с-ще Мінеральне з південного боку. Ліворуч — один із входів до пам'ятника природи місцевого значення Витоки Кальміусу
В'їзд у с-ще Мінеральне з південного боку. Ліворуч — один із входів до пам'ятника природи місцевого значення Витоки Кальміусу
В'їзд у с-ще Мінеральне з південного боку. Ліворуч — один із входів до пам'ятника природи місцевого значення Витоки Кальміусу
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Донецький район
Тер. громада Ясинуватська міська громада
Код КАТОТТГ UA14080110070037577 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Мінеральне 
Основні дані
Населення 405
Поштовий індекс 86004, 86198
Телефонний код +380 6236
Географічні координати 48°6′5″ пн. ш. 37°49′53″ сх. д. / 48.10139° пн. ш. 37.83139° сх. д. / 48.10139; 37.83139
Висота над рівнем моря 224 м
Водойма р. Кальміус


Відстань
Найближча залізнична станція: Донецьк-Північний
Селищна влада
Адреса 86080, Донецька обл., Ясинуватський р-н, с. Спартак, вул. Центральна, 130
Голова селищної ради Добряк Сергій Вікторович
Карта
Мінеральне. Карта розташування: Україна
Мінеральне
Мінеральне
Мінеральне. Карта розташування: Донецька область
Мінеральне
Мінеральне
Мапа

Мінеральне у Вікісховищі

Мінера́льне — селище Ясинуватської міської громади Донецького району Донецькій області, Україна. Населення становить 405 осіб.

Загальні відомості

Відстань до райцентру становить близько 5 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Землі села межують на півночі з Ясинуватою, а на північному заході через E50 із територією Авдіївки Донецької області.

У селищі розташована гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Витоки Кальміусу. На сході — Верхньокальміуське водосховище.

Історія

Під час німецько-радянської війни на території населеного пункту в колишніх корівниках знаходився концтабір, де загинуло близько 7 тисяч військовополонених і які були згодом поховані у двох братських могилах[1].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість Відсоток
українська 222 54.81%
російська 181 44.19%
вірменська 1 0.50%
інші/не вказали 1 0.50%
Усього 405 100%

За даними перепису 2001 року населення селища становило 405 осіб, із них 54,81 % зазначили рідною українську мову, 44,69 % — російську, а 0,5 % — вірменську[3].

Пам'ятки

На території селища позаду локомотивного депо є дві братські могили радянських військовополонених, які загинули під час німецько-радянської війни. На могилах у 1957 і 1960 роках встановлено пам'ятники.[4]

Галерея

  • В'їзд у село з північного боку. На задньому плані — Григорівський відвал, розташований приблизно за 1,5 км від південного краю села
    В'їзд у село з північного боку. На задньому плані — Григорівський відвал, розташований приблизно за 1,5 км від південного краю села

Примітки

  1. ↑ Міста і села України. Донеччина. 2008. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 6 травня 2015.
  2. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 6 травня 2015.
  4. ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР: каталог- справочник. — К.: Наук. думка, 1987—736 стр. — С. 155. (рос.)

Посилання


Донецька область Це незавершена стаття з географії Донецької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.