Мот-і-бейлі[1] (англ.motte-and-bailey, від англ.motte — гора, пагорб[2]; англ.bailey — замковий двір[3]) — термін для позначення особливого типу середньовічного замку, що становить собою обнесений частоколом двір, всередині якого або поряд розташований увінчаний дерев'яною фортецею пагорб.
Головна перевага замків подібного типу полягала в тому, що їх будівництво не займало багато часу й зусиль. Однак вони були досить вразливими в часи набігів ворогів і, бувши дерев'яними, часто ставали жертвами пожежі, тому наприкінці XII століття почалось тотальне будівництво замків з каміння.
Мот являв собою насипний пагорб із землі, часто змішаної з гравієм, торфом, вапняком чи хворостом. Висота насипу в більшості випадків не перевищувала 5 метрів, хоч іноді сягали 10 й більше метрів. Поверхню часто вкривали глиною чи дерев'яним настилом. Пагорб був круглим або наближеним до квадрату в основі, діаметр пагорбу був принаймні вдвічі більшим за висоту.
На верхівці зводилась дерев'яна, а згодом кам'яна, оборонна вежа, оточена палісадом. Навколо пагорбу був заповнений водою або сухий рів, з землі якого і формували насип. Доступ до вежі здійснювався через перекидний дерев'яний міст і влаштовану на схилі пагорбу драбину.
Бейлі
Поняття бейлі включало в себе великий внутрішній двір площею (за рідкісним винятком) не більше 2 гектарів, що оточує чи примикає до motte, а також різноманітні житлові й господарські побудови — житло господаря замку та його воїнів, конюшні, кузню, склади, кухню тощо — всередині нього. Ззовні двір було захищено дерев'яним палісадом, потім ровом, що заповнювався з найближчої водойми, та земляним валом. Простір всередині бейлі міг бути розмежований на кілька частин, або поблизу мот будували кілька прилеглих один до одного дворів.
.png)
