Капоні́р (фр.caponniere — «ніша») — фортифікаційна споруда, що забезпечує ведення флангового або поздовжнього (косоприцільного) вогню в двох протилежних напрямках. Капонір зазвичай встановлюється як казематна споруда важкого типу в системі польових позицій та довготривалих укріплень на зворотних схилах або за пагорбами на місцевості.
Визначення, приклади з ХІХ століття
У первинному розумінні цього терміна капонір — це склепінчаста будівля в системі фортечних споруд, найчастіше для поздовжнього обстрілу фортечного рову. Якщо капонір перекриває рів повністю, як на ілюстрації, і вимагає спеціального профілю рову та валів, то така ділянка зветься полігон.
У більш застарілому Васильківському укріпленні (чого вартий тенальний фронт замість бастіонного) був застосований предтеча полігону — равелін з капоніром — редюїтом. Зараз на цьому місці гаражний кооператив і тільки гострий виступ вулиці Ігоря Брановицького нагадує про існування укріплення.
Різновиди
Окрім капонірів існували такі фланкуючі споріднені споруди[1]:
Напівкапонір — фланкуюча споруда для ведення вогню у одному напрямку.
Відкритий капонір — відкрита зверху частина фортеці, що виступає у рів для ведення вогню у одному або двох напрямках.
Косий капонір — капонір, що зведено під непрямим кутом до валу фортеці.
Тильний капонір — двоповерхова споруда у тильній частині оборонної споруди (форт тощо). З його нижньої частини прострілювався рів, а з верхньої — місцевість між цією оборонною спорудою та сусідніми.
Кофр — фланкуюча споруда, розташована на контрескарпі.
Галерея
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Капонір
.png)
