У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Морозова.
Христина Олегівна Морозова ( 31 березня 1990, Київ) — громадська[2][3][4] та політична діячка, правозахисниця, публіцистка та телеведуча. Спікерка партії «Демократична сокира» з питань прав людини та гендерної рівності[5], активістка в «Повага: кампанія проти сексизму у політиці і ЗМІ».
Біографія
Народилась 1990 року в Києві. Середню освіту здобула в школі № 159. У 2007 році вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інститут філології на спеціальність «Чеська і українська мова та література», який закінчила у 2013[6]. Протягом навчання проходила курс в літній школі у Празі за програмою організації «Československý ústav zahraniční» та практику в Чеському центрі і посольстві Чеської Республіки в Україні. Була головою Студентського парламенту Інституту філології.[7]
З 2014 по 2016 роки працювала в сфері комунікацій, піару та digital-маркетингу в таких компаніях як Poparada, CANactions[7]. Як журналістка, писала статті для часопису «Громадянське суспільство» у 2015—2018 роках[8].
У 2016 році працювала редактором на Громадському телебаченні та журналістом в інтернет-виданні «Хмарочос».[7] Протягом 2017—2018 працювала SMM менеджеркою на Громадському радіо.
У 2018 році почала співпрацювати із «5 каналом», де вела блогерську телепередачу «Блогпост»[9][10].
З жовтня 2018 по теперішній час працює SMM менеджеркою в UA: Радіо Культура та спеціалісткою з комунікацій в Українському Інституті Книги[11].
Політична та громадська діяльність
Під час Революції Гідності приєдналася до партії «ДемАльянс». 30 січня 2014 року офіційно стала членкинею партії та входила до бюро Київської організації[12].
З 16 березня 2014 очолила районну партійну організацію в Солом'янському районі. Під час місцевих виборів у Києві 2014 та 2015[13] роках балотувалась у Київську міську раду, як кандидат-мажоритарник від 109 округу[14].
Під час місцевих виборів зазначила, що основний напрямок її діяльності — права людини та реформування громадського транспорту столиці.[15][16][17][18][19][20][21].
Брала участь у створенні програми політичної партії, де зокрема був перший в історії України розділ про права ЛГБТ[22].
З червня по жовтень 2016 року була помічницею народного депутата України Мустафи Найєма[23].
Протягом травня та липня 2016 року була речницею на міжнародному форумі «КиївПрайд 2016».[24][25]
У 2016 році працювала у фонді Гайнріха Бьолля в Києві Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine та Офіс Ефективного Регулювання (BRDO)[7][26].
В грудні 2017 року увійшла до правління партії «ДемАльянс»[27].
З серпня 2017 року — активістка в «Повага: кампанія проти сексизму у політиці і ЗМІ»[28][29][30].
З січня 2018 року Христина стала координаторкою соціального проекту «Потяг на Маріуполь», який має за мету вирішити проблему довгої поїздки потягом Київ-Маріуполь. Поїздка в один бік триває більше 18 годин і є серйозною проблемою, як для військовослужбовців, які їдуть під час відпустки додому, так і для сполучення Маріуполя з українською столицею, а також для студентів зокрема вузів-переселенців, та блокує розвиток туризму, малого і середнього бізнесу.[31][32][33][34][35] З цією ідеєю Христина потрапила до другого туру національного телепроєкту «Нові Лідери»[36].
З весни 2018 року стала спікеркою партії «Демократична Сокира» з питань прав людини та гендерної рівності. З 2019 року — прем'єр-міністр «Демократичної Сокири»[37].
Христина долучилась до критики президента Володимира Зеленського, який під час офіційного візиту в Париж 17 червня 2019 року дозволив собі сексистське висловлювання.[38][39][40]
У травні 2020 року була серед учасників Революції Гідності, які підписали звернення проти реваншу[41][42].
Примітки
Посилання
