село Монастириха
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Гримайлівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61060110170073084
Облікова картка	Монастириха
Основні дані
Населення	268 (2003 рік)
Територія	1.298 км²
Густота населення	224.19 осіб/км²
Поштовий індекс	48215
Телефонний код	+380 3557
Географічні дані
Географічні координати	49°21′28″ пн. ш. 26°8′40″ сх. д. / 49.35778° пн. ш. 26.14444° сх. д. / 49.35778; 26.14444
Найближча залізнична станція	Гримайлів
Місцева влада
Адреса ради	48210, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Гримайлів, вул. Мазепи, буд. 8
Карта
Монастириха
Монастириха
Мапа
Монастириха у Вікісховищі

Монастири́ха — село в Україні, у Гримайлівській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на півночі району. До 2020 підпорядковане Малолуцькій сільській раді.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади.^[1]

Село розташовано в самому серці заповідника Медобори (заповідник). Дивує всіх туристів автентичністю і збереженням старовинних українських традицій та звичаїв.

Утворене в результаті об'єднання хуторів Вигода, Дубина, Коцурівка, Осовик, Каченевецьке, Стара Монастириха.

У 2003 році в селі проживало 268 осіб.

У 2018 році в селі проживає 139 осіб

Назва села походить від легенди про старовинний монастир. Наче у часи середньовіччя на місцевій скелі стояв монстир, біля якого виникло поселення, яке через багато століть дістало назву " Монастириха ". Як саме він зник не залишивши жодної згадки, невідомо. Хоч на самій скелі є цікаві відступи, дивної форми камені і навіть знаходились закам'яніння у формі посуду. Є припущення про землетрус, який поховав деякі уламки будівлі у печеру, яких на території скелі багато. Підземне сховище і до наших часів береже таємницю монастиря і його жителів, поховавши у собі історію і культуру свого часу, чекаючи сміливця, який не злякається заглянути в його найпотаємніші куточки навіть ціною життя.

Жителі села розповідають що всередині скелі є печера, вхід у яку недоступний. Але саме там на їх думку може бути розгадка таємниці походження села.

Існує місцева легенда, яка свідчить що в ніч на Івана Купала відкривається вхід в цю загадкову печеру, в якій можна знайти дивовижна скарби, але вийти з неї потім неможливо.

Також старожили села розповідають ще одну цікаву легенду пов'язану зі скелею. Ще у часи язичників, коли християнство тільки почало запроваджуватись князем Володимиром, юнак і дівчина тікаючи від переслідувачів ховались у одному з підземних укриттів. Втікаючи від батьків, які вже охрестились у іншу віру, пара молодих людей підбурювала народ на повстання проти нової церкви і князя. Дружинники дізнавшись про наростаючий бунт відправили загін війська для його придушення. Розділившись і прочісуюючи густі зарослі в пошуках бунтівників, командир з декількома вояками натрапили на одну з печер, які як з'ясувалось пізніше тяглись лабіринтом по всій скелі, аж до укриття молодої пари. Там вони знайшли їх і хотіли вбити, але несподівано сама печера почала руйнуватись, засипави всіх хто в ній знаходився. Але справжнє кохання непідвладна розлучити навіть сама смерть. Помираючи вони поклялись пам'ятати і любити одне одне одного що б не сталось з ними там, по інший бік життя. З останнім їх подихом бунт стих і всі селяни розбіглись по домівкам. І що сталось потім невідомо нікому. Та жителі села зізнавались, що вони, їх родичі чи друзі у місячні ночі бачили пару, яка за руку гуляла по скелі. Мабуть їх останні слова почуло Божество і нагородило, а можливо і покарало таким чином. Тепер вони точно разом і ніхто не здатен їх більше розлучити. Хранителі цього місця, скелі, села і його жителів від непереможної сили війська Київської Русі, захисники своєї віри і кохання тепер разом навіки.

І хто знає можливо і монастир забрали вони у свій останній притулок, знову і можливо не востаннє проявивши свою непокору.  

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки культури Ноа.

Діяли «Просвіта» та інші товариства.

Затверджена 22 червня 2023р. рiшенням №3787 XVII сесії селищної ради VIII скликання. Автори - В.М.Напиткін, С.В.Ткачов.

У срібному щиті підвищене червоне полум'я, супроводжуване по сторонам і внизу шістьма зеленими дубовими листками, на кожному з яких понижено лежить золотий жолудь. Щит вписаний в золотий декоративний картуш, внизу якого написи "МОНАСТИРИХА" і "1912", і увінчаний золотою сільською короною.

Герб означає монастир, знищений ординцями в XIV ст., і виникнення поселення з шести хуторів - Вигода, Горіхівська Буда, Дубина, Коцурівка, Осовик і Стара Монастириха.

В центрі квадратного білого полотнища червоний вогонь, супроводжуваний по сторонам шістьма зеленими дубовими листками, на кожному з яких понижено лежить жовтий жолудь, центральні листки ближче до полум'я.

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610238, розташована у приміщенні клубу.

Результати

• зареєстровано 149 виборців, явка 81,21%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 25,62%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 18,18%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 11,57%.^[2] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 27,97%, за Романа Василіцького (Об'єднання «Самопоміч») — 23,73%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 22,03%^[3].

Є дерев'яна церква Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа (1939, мурована, ПЦУ та УГКЦ).

Насипана символічна могила УСС (1991).

Працюють ЗОШ I ступеня, клуб.

• Задорожний М., Уніят В., Щавінський, В. Монастириха // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 87. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Задорожний М., Савчин О. Монастириха // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 557. — ISBN 966-528-199-2.