Михаїл Анагнос

Михаїл Анагнос
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився7 листопада 1837(1837-11-07)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Papingod Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер29 червня 1906(1906-06-29)[1] (68 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Румунія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Греція
 США[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпедагог, письменник, вихователь Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГарвардський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьтифлопедагогіка і сурдопедагогіка Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладШкола Перкінса для сліпихd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададиректор Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньмагістр (1892)
У шлюбі зJulia R. Anagnosd Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Михаїл Анагнос у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Михаїл Анагнос (грец. Μιχαήλ Αναγνωστόπουλος/Ανάγνος; 7 листопада 1837(1837листопада07) — 29 червня 1906) — спеціаліст у галузі навчання сліпих та глухонімих дітей, другий директор Школи для сліпих Перкінса, письменник, педагог і правозахисник. Добре знаний співпрацею з Гелен Келлер[3].

Біографія

Народився як Майкл Анагностопулос 7 листопада 1837 року в Папінго, невеликому селі в гірській місцевості Епіру, яка тоді була частиною Османської імперії. Його батьком був Деметріос А. Теодор, а матір'ю — Калліна Панайотіс. Його батько був фермером і пастухом і дуже цінував освіту свого сина. Регіон не страждав від османського панування, з населення стягувався спеціальний податок султанові. Османські солдати ніколи не приходили до села. Анагнос навчався в середній школі в Яніні, а у 19 років вступив до Афінського національного університету імені Каподістрії. Протягом наступних чотирьох років опановував грецьку, латинську, французьку мови та філософію. Потім Анагнос три роки вивчав право з наміром стати політологом і журналістом. У 24 роки приєднався до щоденної афінської газети «Ethnophylax». Згодом став головним редактором[4][5].

Анагнос взяв активну участь в опозиції до короля Оттона та його уряду та брав активну участь у його поваленні. Представив масонство в Греції, щоб агітувати за повалення за допомогою Джузеппе Гарібальді й одного з його синів[6]. Король Георг змінив короля Отто, а Анагнос залишив газету через розбіжності щодо повстання на Криті 1866 року. Греція перебувала в стані активної війни з Османською імперією з 1821 року, й американський філеллін і лікар Семюел Грідлі Гау їздили до Греції протягом 1860-х років, щоб запропонувати допомогу. Семюел Грідлі Гау познайомився з Анагносом і найняв його своїм секретарем. Анагнос організовував допомогу військовим силам і відповідав Критський комітет в Афінах. Гау повернутися до США та запросив Анагноса до Бостона, щоб продовжити роботу з Критським комітетом у Новій Англії приблизно у 1868 році[7].

Анагнос прибув до США у 31 рік. Був приватним вчителем у родині Гау; Гау заснував школу для сліпих Перкінса. Анагнос почав навчати латини та грецької кількох сліпих дітей. Після кількох років у США і за сприяння Гау Анагнос почав викладати грецьку мову в різних коледжах. У грудні 1870 року він одружився з донькою Гау, Джулією Романою Гау. Постійним домом Анагнос став Бостон[8].

Анагнос був помічником Гау. У відсутність Гау Анагнос був директором школи для сліпих Перкінса; він добре познайомився з системою навчання сліпих і глухих. Він вивчав успіх Лори Бріджмен, колишньої студентки Школи для сліпих Перкінса, що сприяло його роботі з Гелен Келлер, Томасом Стрінгером, Віллі Елізабет Робін й іншими сліпими та глухими студентами. Гау помер у січні 1876 року; після його смерті Анагнос став другим директором Школи для сліпих Перкінса[8].

1882 року Анагнос опублікував «Навчання сліпих». Приблизно в цей час розробив план дитячого садка для навчання сліпих і глухих дітей. Його дружина була дуже освіченою. Вона видала кілька книжок і допомагала та надихала свого чоловіка на роботу з глухими та сліпими, а також допомагала збирати гроші на дитячий садок. Однак 1886 року раптово померла у віці 41 року. Дітей у пари не було. Протягом кількох наступних років збудували будівлю дитячого садка в Джамайка-Плейн, Бостон, й організували великий ендавмент. Анагнос невпинно працював над завершенням проєкту. Одним із перших учнів був Томас Стрінгер. Приблизно в цей час Анагнос послав колишню студентку Перкінса Енн Салліван навчати Гелен Келлер[9][10].

Приблизно 1889 року подорожував Грецією та іншими частинами Європи протягом 15 місяців. Під час перебування в Греції зустрівся з Ольгою, королевою Греції. Королева дізналася про історію Гелен Келлер і попросила прочитати кожен лист, який вона написала Анагносу. Її так зацікавили листи, що вона зберегла кілька, і дев'ятирічна сліпа дівчинка була високо поважана при дворі королеви. Багато американських газет поширювали історію про популярність Гелен Келлер у королівському дворі. Приблизно у десять років Гелен Келлер написала «Короля Фроста» і надіслала його як дарунок на день народження Анагносу. Він опублікував історію в «The Mentor», журналі випускників школи Перкінса. Історія була потім опублікована в «The Goodson Gazette», журналі про освіту сліпоглухих з Вірджинії. Згодом Гелен Келлер стала першою сліпоглухою жінкою, яка здобула ступінь бакалавра. Її історія стала однією з найпопулярніших в історії Америки[11][12][13].

Гелен Келлер і Майкл Анагнос, 1891

Часто проводив час зі знаним професором Гарварду Евангеліносом Апостолідом Софоклісом. 1892 року здобув почесний ступінь магістра Гарвардського університету. Близько 1900 року поїхав до Парижа для участі в Міжнародному конгресі вчителів і друзів сліпих. Він представляв США та Школу Перкінса. Він зробив великі фінансові внески в грецьку освіту і заснував школи в Папінго, Греція. Був президентом і засновником Національного союзу греків у США. Також заснував Товариство Платона, Всегрецький союз й Організацію Александра Великого. Був віцепрезидентом Массачусетської медичної гімнастичної асоціації. Відіграв важливу роль у створенні місцевих православних церков у районі Бостона та допомозі місцевим грецьким іммігрантам[14][15].

1906 року поїхав до Афін і спостерігав за Олімпійськими іграми. Помер 29 червня 1906 року під час подорожі Румунією. Тіло його перевезли в Епір і там поховали. У Бостоні 2000 людей зібралися на його панахиду в Тремонтському храмі. Серед відомих гостей були губернатор Кертіс Гільд-молодший, мер Джон Фіцджеральд, Джулія Ворд Гау, єпископ Массачусетського єпископа Вільям Лоуренс і Флоренс Гау Голл[16][17].

Праці

  • Education of the Blind Historical Sketch of Its Origin, Rise and Progress 1882
  • Kindergarten and Primary School for the Blind A Second Appeal for Its Foundation and Endowment 1884
  • The Education of the Blind in the United States of America Its Principles, Development and Results; Two Addresses 1904

Примітки

  1. ↑ а б Stuckey K. A. Anagnos, Michael (1837-1906), educator of the blind // American National Biography Online / S. Ware — [New York]: Oxford University Press, 2017. — ISSN 1470-6229 — doi:10.1093/ANB/9780198606697.ARTICLE.0900022
  2. ↑ https://archive.org/details/in.ernet.dli.2015.182873/page/n27
  3. ↑ Blind, American Association of Instructors of the (1899). Biennial Convention ... (англ.). 
  4. ↑ Sanborn, 1907, с. 7.
  5. ↑ "Daniel Wait Howe" Howe Genealogies edited by Gilman Bigelow Howe Record Publishing Company Haverhill Massachusetts 1929: p. 102
  6. ↑ Sanborn, 1907, с. 8.
  7. ↑ Sanborn, 1907, с. 9—10.
  8. ↑ а б Sanborn, 1907, с. 10.
  9. ↑ «Staff Writers» Who is Who in American History Historical Volume 1607—1896 Marquis Publications Chicago 1963: p. 23
  10. ↑ Sanborn, 1907, с. 11—12.
  11. ↑ Helen Keller. The Helena Independent. Vol. 3, no. 122, April 08, 1893, Morning, Page 3. Library of Congress. 8 квітня 1893. Процитовано 30 листопада 2020. 
  12. ↑ The Frost King" In Wikipedia: The Free Encyclopedia. Wikimedia Foundation Inc. Encyclopedia on-line Internet: Retrieved 30 November 2020.
  13. ↑ Staff Writers (10 жовтня 1890). Michael Anagnos. Watertown Republican Vol 30 No.52 Page 7. Library of Congress. Процитовано 30 листопада 2020. 
  14. ↑ «Harvard Staff Writers» The Harvard Graduates Magazine Volume 15 1906—1907 The Harvard Graduates Magazine Association Boston Mass. 1907: p. 188
  15. ↑ Greeks in America, 1913, p. 217
  16. ↑ Greeks in America, 1913, p. 218
  17. ↑ Sanborn, 1907, с. 132.

Посилання