PROFILPELAJAR.COM

Мисак Сергій Кузьмич
Мисак Сергій Кузьмич
Народження	9 жовтня 1939; Вербине, Хорольський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	24 лютого 2023 (83 роки)
Країна	СРСР; Україна
Жанр	пейзаж і натюрморт
Навчання	Миргородський керамічний технікум (1959) і Кубанський державний університет (1967)
Діяльність	кераміст, художник, педагог, поет
Відомі учні	Галушко-Аксьоненко Наталія Олегівна, Музиченко Тетяна Іванівна, Кривонос Марина Чангарівна, Опарій Олександр Миколайович, Оврах Володимир Михайлович, Чуруканов Микола Артемович, Король Дмитро Васильович, Антонова Лариса Іллівна і Новак Валентина Володимирівна
Працівник	Миргородський керамічний технікум
Член	Національна спілка художників України

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Мисак.

Сергій Кузьмич Миса́к (9 жовтня 1939, Вербине — 24 лютого 2023) — український кераміст, художник, поет і педагог; член Національної спілки художників України з 2008 року. Переможець Миргородського рейтингу популярності «Людина року», лауреат Миргородської міської літературно-мистецької премії імені Антона Шевченка^[1].

Біографія

Народився 9 жовтня 1939 року в селі Вербиному (нині Лубенський район Полтавської області, Україна). 1959 року закінчив Миргородський керамічний технікум, де його педагогами були Т. Мірошниченко, Л. Статкевич, О. Сухаревський; у 1967 році — художньо-графічний факультет Краснодарського педагогічного інституту (викладачі І. Аміян, В. Гребенюк Г. Кравченко).

Протягом 1967—2010 років викладав мистецькі дисципліни у Миргородському керамічному технікумі. Серед учнів: Лариса Антонова, Наталія Галушко-Аксьоненко, Дмитро Король, Марина Кривонос, Тетяна Музиченко, Валентина Новак, Володимир Оврах, Олександр Опарій, Анастасія Пилипенко, Микола Чуруканов. Помер 24 лютого 2023 року^[1].

Творчість

Розписував декоративні порцелянові тарелі, писав акварельні і олійні пейзажі, натюрморти у реалістичному стилі. Серед робіт:

декоративні тарелі

«Іван Котляревський» (1978);
«Троянди» (1993; 1996);
«Володимир Боровиковський» (1996; 2006);
«Тарас Шевченко» (1999);
«Микола Гоголь та герої його творів» (2002);
«Матір Божа» (2003);
«Опанас Сластьон» (2005);
«Микола Гоголь» (2009; 2014);
«Думи мої, думи» (2014);
«Реве та стогне Дніпр широкий» (2014);

акварелі

«Осінь» (1982);
«Вечір на Хоролі» (1983);
«Миргородська водолікарня» (1983);
«Дідова хата» (1983);
«Захід сонця» (1986);
«Перший сніг» (1986);
«Старе подвір’я» (1988);
«Місячна ніч» (1989);
«На околиці Миргорода» (1992);
«Під місячним сяйвом» (1993);
«Перед грозою» (2002);
«Рідне село» (2004);
«Передвечірня тиша» (2004);
«Сутінки» (2004);
«Півонії» (2006);
«Ранок у горах» (2006);
«Біля миргородської калюжі» (2009);

живопис

«Перед грозою» (2005);
«Тиша» (2005);
«Після грози» (2006);
«Вечір на Хоролі» (2007);
«Вечоріє» (2008);
«Літо» (2009);
«Вечірня симфонія» (2009);
«На околиці міста» (2009);
«Осінні заграви» (2009);
«Сторожова вежа в Полтаві» (2011).

Брав участь у міських, обласних, всеукраїнських мистецьких виставках з 1978 року. Персональні виставки відбувалися у Полтаві, Миргороді та Лубнах протягом 1986–2015 років.

Деякі роботи митця зберігаються у Полтавському художньому музеї, Миргородських краєзнавчому музеї та літературно-меморіальному музеї Давида Ґурамішвілі, музеї Миргородського керамічного технікуму.

Писав вірші. Автор поетичних збірок. Був членом літературного об’єднання «ДієСлово»^[1].