Мирослав Вотава (нім. Miroslav Votava; 25 квітня 1956, Прага, Чехословаччина) — німецький футболіст, півзахисник. Чемпіон Європи 1980 року.
Спортивна кар'єра
З дванадцяти років займався у футбольній секції столичної «Дукли». У 1968 році, війська країн Варшавського договору придушили процес лібералізації у Чехословаччини і це стало поштовхом еміграції до Австралії, потім родина Мирослава Вотави переїхала до Німеччини. Футбольне навчання продовжував у командах «Віттен-07» і «Боруссія» (Дортмунд).
На професіональному рівні виступав німецькі клуби «Боруссія» (Дортмунд), «Вердер» (Бремен), «Ольденбург» і іспанський «Атлетіко» (Мадрид). Дванадцять сезонів грав у командах, які очолював Отто Рехагель. Найбільш вдалими були роки виступів за бременський клуб: на той час припадають перемога у Кубку володарів кубків, двох чемпіонатах, двох кубках і трьох суперкубках Німеччини. Входить до першої десятки гравців, які провели найбільшу кількість матчів у бундеслізі — 546[1].
Статистика клубних виступів:
У складі національної збірної дебютував 21 листопада 1979 року, у товариському матчі проти команди СРСР (наприкінці другого тайму замінив Манфреда Кальца). На чемпіонаті Європи 1980 року німці стали переможцями, а Мирослав Вотава відіграв один тайм проти збірної Греції (0:0). Того ж року провів ще дві гри — товариську з французами і відбіркову на чемпіонат світу проти Болгарії. Востаннє, у складі збірної Німеччини, зіграв 7 січня 1981 року. У Монтевідео його команда поступилася бразильцам на турнірі під назвою «Золотий кубок чемпіонів світу».
Досягнення
- Чемпіон Європи (1): 1980
- Володар Кубка володарів кубків (1): 1992
- Чемпіон Німеччини (2): 1988, 1993
- Віце-чемпіон Німеччини (2): 1986, 1995
- Володар Кубка Іспанії (1): 1985
- Фіналіст Кубка іспанської ліги (1): 1984
- Володар Кубка Німеччини (2): 1991, 1994
- Фіналіст Кубка Німеччини (2): 1989, 1990
- Володар Суперкубка Німеччини (3): 1988, 1993, 1994
Примітки
- ↑ Найбільше матчів у бундеслізі провели (після завершення сезону 2015/16):
- Карл-Гайнц Кербель («Айнтрахт» Франкфурт) — 602
- Манфред Кальц («Гамбург») — 581
- Олівер Кан («Карлсруе», «Баварія») — 557
- Клаус Фіхтель («Шальке-04», «Вердер») — 552
- Мирослав Вотава («Боруссія» Дортмунд, «Вердер») — 546
- Клаус Фішер («Мюнхен-1860», «Шальке-04», «Кельн», «Бохум») — 535
- Айке Іммель («Боруссія» Дортмунд, «Штутгарт») — 534
- Віллі Нойбергер («Боруссія» Дортмунд, «Вердер» «Вупперталер», «Айнтрахт» Франкфурт) — 520
- Міхаель Ламек[en] («Бохум») — 518
- Улі Штайн («Армінія», «Гамбург», «Айнтрахт» Франкфурт) — 512
Посилання