Разом з батьком брав участь у битві під Обертином у 1531 році. 1542 року продав Миколаєві Тарлу гербу Топор (Mikołaj Tarło) — хорунжому перемишльському — місцевість Альбіґова (тепер — ґміна Ланьцут). 1545 р. висланий з дарунками до королеви Ізабели в Семигороддя. 1549 р. повернувся до військової служби. 1550 р. був ротмістром гусарської корогви (80 коней) у Городку. У час смерти батька підписувався «de Jablonow de Sokolow».
1553 р. — перервав військову службу, став королівським придворним. На весіллі короля Сиґізмунда II Авґуста з Катериною Габсбурґ мав поєдинок спочатку на списах верхи, потім — на мечах зі Станіславом Менжиком. 1553 року король у Кракові надав нову посаду — управителя (шафар, лат.dispensator) Старого замку у Кам'янці. 1555–1558 роки — найманець у пруському війську Альбрехта Ґоґенцолерна. У 1556 році провів з братими поділ спадку батька. 1558–1559 рр. командир власної корогви; брав участь у сутичках із турками біля Бару. 1560–1562 рр. брав участь у війні з Московією, командуючи корогвою зі 160 кіньми.
У грудні 1563 р. з корогвою (200 вершників) прибув до Теребовлі з литовського фронту, служив два квартали до червня 1564 р. Новий лист, яким його 200-кінна корогва мала вирушати в похід, підписав 24 листопада 1565 р. в своєму маєтку Яблунові коло Теребовлі, була на службі до червня 1566 р., від березня 1566 р. мала 174 вершники.[5] З 1565 р., за часів короля Сигізмунда Авґуста II, містечко Борек разом із сусідніми селами стало власністю королівського управителя Кам'янецького замку Миколая Потоцького[6] (за іншими даними, тоді було королівщиною[7]).
Помер, був похований у Кракові. У домініканськомукостелі домініканців у Золотому Потоці на пам'ять про нього встановили пам'ятну таблицю з епітафією[10]. Текст епітафії:
NICOLAO POTOCKI.|Chmielnicensi & Camenecensi Praefecto.|VIXI|Gloriae satis, non mihi.|REDDIDI|Regi subiectionem, Patriae honorem, Familiae observantiam, Mortalitati pondus|NUNC.|Resurrectionem expecto,|Spe animam pasco.|O DEUS,|Tutor non ultor.|Sis precor creature.[11]
Шлюб, сім'я
Біля 1550 р. одружився із Анною з Черміньских (за Каспером Несецьким, Чермєнських; померла між 1579-81 роками) гербу Рамульт[12] (вдова Себастьяна Ксьонжніцкого, дідичка Панівців, Сутинівців (Шутнівців), Милиничів, Михалкова,[8]1525—1579/1580[2]) — донькою писаря кам'янецького Анджея Чермєнського. У шлюбі народились:
Миколай (1557 — ?) — ротмістр, йому була встановлена в старому фарному костелі Бучача пам'ятна плита з епітафією[13], дружина — Гелена з Калиновських[14]
↑Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Nawiedzenia Najśw. Panny Marii w Borkach Wielkich // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Belcaro», 2008. — Cz. I. — T. 16. — S. 25. — ISBN 978-83-89273-56-7. (пол.)
↑ абвгPlewczyński M. Potocki Mikołaj h. Pilawa (zm. 1572)… — S. 104. (пол.)
↑Zaucha Т. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najświętszej Maryi Panny i św. Szczepana — męczennika pierwszego — w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 508 il. — S. 214. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
Plewczyński M. Potocki Mikołaj h. Pilawa (zm. 1572) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — 1-176 s. — S. 103—105. (пол.)
Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
