PROFILPELAJAR.COM

Микола Якович Медведєв
Микола Якович Медведєв
рос. Николай Яковлевич Медведев
Народження	4 грудня 1922; Машково-Сурена
Смерть	17 жовтня 1985 (62 роки); Москва
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Вид збройних сил	ВМФ СРСР
Рід військ	морська піхота
Роки служби	1941—1945
Партія	КПРС
Звання	старшина II статті
Формування	384-й окремий батальйон морської піхоти
Війни / битви	Німецько-радянська війна Десант Ольшанського;
Нагороди
	Медведєв Микола Якович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Медведєв.

Мико́ла Я́кович Медве́дєв (нар. 1922, Машково-Сурена, Тамбовська губернія — пом. 1985, Москва) — радянський військовик часів Другої світової війни, другий номер протитанкової рушниці роти ПТР 384-го окремого батальйону морської піхоти (Очаківська військово-морська база Чорноморського флоту), червонофлотець. Учасник миколаївського десанту під командуванням К. Ольшанського. Герой Радянського Союзу (1945).

Почесний громадянин міста Миколаєва.

Життєпис

Народився 4 грудня 1922 року в селі Машково-Сурена Козловського повіту Тамбовської губернії РРФСР (нині — Нікіфоровського району Тамбовської області Росії) в селянській родині. Росіянин. З 1933 року разом з родиною мешкав у місті Мічурінську. Закінчив 5 класів і школу ФЗУ. Працював слюсарем на паровозоремонтному заводі.

Призваний до РСЧФ у вересні 1941 року. Після проходження курсу молодого матроса служив замковим в артилерійській частині берегової оборони м. Батумі (Грузія). У 1943 році направлений до новосформованої окремої вогнеметної роти (м. Поті).

У листопаді 1943 року в м. Осипенко рота увійшла до складу 384-го окремого батальйону морської піхоти. М. Я. Медведєв став 2-м номером протитанкової рушниці.

Особливо відзначився під час десантної операції в місті Миколаєві. В ніч з 25 на 26 березня 1944 року в складі десантного загону під командуванням старшого лейтенанта Костянтина Ольшанського на рибальських човнах переправився через Бузький лиман і висадився в Миколаївському порту з метою порушити бойове управління супротивника, перерізати комунікації і завдати удару по ворожій обороні з тилу, тим самим сприяючи наступу Червоної армії. Зайнявши оборону в районі портового елеватора, протягом двох діб десантники вели нерівний бій з переважаючими силами супротивника, відбивши 18 атак і знищивши понад 700 німецьких солдатів і офіцерів^[1].

Після лікування у шпиталі повернувся до рідного батальйону, у складі якого воював до кінця війни. Демобілізований старшина ІІ статті М. Я. Медведєв у листопаді 1945 року.

Мешкав у Москві. З липня 1947 року працював механіком експериментальних стендів і установок у лабораторії № 2 АН СРСР (нині — Інститут атомної енергії імені І. В. Курчатова РАН). Член КПРС з 1951 року. У 1977 році вийшов на пенсію.

Автор книги спогадів «Нас було 68…».

Помер 17 жовтня 1985 року. Похований на Кунцевському кладовищі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, червоноармійцеві Медведєву Миколі Яковичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5898).

Також нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та 2-го (27.09.1944) ступенів і медалями.