Канаєв Іван Максимович

Канаєв Іван Максимович
рос. Канаев Иван Максимович
Народження1926(1926)
Меркуловський, Вешенський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР
Смерть2 вересня 2007(2007-09-02)
Миколаїв, Україна
КраїнаСРСР СРСР
Україна Україна
Вид збройних силПрапор ВМФ СРСР ВМФ СРСР
ОсвітаОдеський державний університет імені І. І. Мечникова
Роки служби1943 — 1950
ПартіяКПРС
Званнякапітан-лейтенант
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Медаль Нахімова
Медаль Нахімова
Орден «Знак Пошани» Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Почесний громадянин міста Миколаєва
Почесний громадянин міста Миколаєва
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Канаєв.

Іван Максимович Канаєв (нар. 1926, хутор Меркуловський, Вешенський район, Ростовська область, РРФСР, СРСР — пом. 2 вересня 2007, Миколаїв, Україна) — радянський і український партійний і державний діяч, ветеран німецько-радянської війни, почесний громадянин міста Миколаїв.

Життєпис

Народився 1926 року на хуторі Меркуловський у Вешенському (нині Шолоховському) районі Ростовської області.

З 1942 року працював обліковцем колгоспу «Вільна праця» Базковського району Ростовської області, а в 1943 році вступив до лав Військово-морського флоту СРСР. В різний час служив на північно-західному морському оборонном районі, на катерному тральщику «КЕМТЩ-781», в 46-му запасному стрылецькому полку, флотському напівекіпажі Одеської військово-морської бази і в 3-й бригаді тралення[1].

Після війни продовжив службу у військово-морських силах. У 1948—1950 роках — керівник первинної комсомольської організації ескадреного міноносця «Безстрашний»[2][3].

З 1950 році перебував у Миколаєві і до 1955 року займався комсомольською роботою. У 1960 році закінчив Одеський державний університет імені І. І. Мечникова, згодом — аспірантуру. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію.

Протягом 1955—1974 років обіймав керівні посади в партійних і радянських органах населених пунктів Варварівка, Баштанка і Миколаїв. Неодноразово обирався членом обласного комітету Комуністичної партії України, депутатом районних, міської та обласної рад. У 1974—1982 роках — голова Миколаївського міського виконавчого комітету.

У лютому 1958 року за значні успіхи в розвитку сільського господарства району нагороджений орденом «Знак пошани». У 1970 році нагороджений медаллю «За трудову доблесть». Двічі кавалер ордена Трудового Червоного Прапора — нагороджений у 1971 і 1976 роках[4].

З 1992 року доцент, завідувач кафедри економіки, підприємництва та менеджменту Миколаївського інституту підвищення кваліфікації кадрів Міністерства машинобудівної промисловості України. Автор 22 опублікованих наукових праць із проблем економіки та підвищення ефективності виробництва[3].

16 жовтня 1996 року рішенням Миколаївської міської ради Канаєву присвоєно звання почесного громадянина міста Миколаїв[4].

Помер 2 вересня 2007 року[4].

Нагороди

Пам'ять

  • В Миколаєві на будинку за адресою вулиця Декабристів, 38, де протягом 1966—2007 років проживав Іван Максимович Канаєв встановлено меморіальну дошку.

Література

  • Виноградова, Агнесса (2014). Без страха и упрека. Николаев: Издательство Ирины Гудым.

Примітки

  1. ↑ а б в Канаев Иван Максимович (рос.). Память народа. Процитовано 31 грудня 2023. 
  2. ↑ Шенкевич, Александр (13 вересня 2021). Иван Канаев: все остается людям (рос.). Вечерний Николаев. Процитовано 31 грудня 2023. 
  3. ↑ а б А. Г. Зеленский, Ю. С. Крючков, Л. П. Костюк, Н. А. Кухар-Онышко, Э. И. Январев, Ю. А. Миронов (1999). Николаевцы. Энциклопедический словарь (рос.). Николаев: Возможности Киммурии. ISBN 966-7676-00-5. 
  4. ↑ а б в Пресс-центр Николаевской мэрии (3 вересня 2007). Умер Иван Канаев – глава Николаевского горисполкома в 1974 – 1982 гг (рос.). Novosti-N. 
  5. ↑ Награда Ивана Канаева (рос.). Память народа. Процитовано 31 грудня 2023. 
  6. ↑ Канаев Иван Максимович (рос.). Подвиг народа. Процитовано 31 грудня 2023.