Маріус Меркатор (ймовірно, у Північній Африці близько 390 — невдовзі після 451) — латино-християнський церковний письменник, під час суперечки з Пелагіаном найбільш відомий своїм захистом августинського богослов’я.

У 417 або 418 році він перебував у Римі, де написав два антипелагіанські трактати, які подав Августину Гіппонському.^[4] Він отримав епістулу 193 від Августина близько 418 року. З 429 до приблизно 448 року перебував у Константинополі. У 429 році він був описаний як servus Dei.

Його твори, переважно переклади та компіляції уривків єретичних, а також ортодоксальних грецьких теологів, редагували Жан Гарньє (Париж, 1673), передруковані в Мінь (Patrologia Latina, XLVIII, Париж, 1846). Вони також були відредаговані Балузом (Париж, 1684), передруковані з виправленнями в Андреа Галланді, «Bibliotheca veterum Patrum», VIII (Венеція, 1772), 613–738. Його трактати «Commonitorium super nomine Cælestii»^[5] та «Commonitorium adversus hæresim Pelagii et Cælestii vel etiam scripta Juliani»^[6] проти пелагіан. Перший призвів до вигнання Юліана Екланумського та Целестія Константинопольського та їх засудження в Ефесі в 431 році.

Проти несторіан він написав Послання про різницю між єрессю Несторія та вченням Павла Самосатського, Ебіона, Фотинія та Марцелла ^[7] і Несторіанські богохульські глави XII. ^[8]

Серед його перекладів – уривки з Кирила Олександрійського, Несторія, Феодора Мопсуестійського, Феодорита, Пелагія та інших.

• Prosopographie Chrétienne du Bas-Empire, Italie, vol. 2.2, pp. 1499-1504
• Walter Dunphy, Marius Mercator in the Collectio Palatina [Архівовано 14 червня 2022 у Wayback Machine.].

• Opera Omnia by Migne Patrologia Latina with Analytical Indexes [Архівовано 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.]