Мартьянов Дмитро Андрійович

Мартьянов Дмитро Андрійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження2 листопада 1992(1992-11-02)
Запоріжжя
Смерть29 серпня 2014(2014-08-29) (21 рік)
Червоносільське
ПохованняКушугумський цвинтар
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартьянов.

Дмитро́ Андрі́йович Мартья́нов (2 листопада 1992(19921102) — 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Народився 1992 року в місті Запоріжжя. Активний учасник Революції Гідності, був у складі Самооборони Запоріжжя, охороняв адміністративні будівлі від захоплення проросійськими сепаратистами, чергував на блокпостах. Потім вирушив на фронт, стрілець 1-го взводу 2-ї роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас», псевдо «Сон».

Загинув під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське. Вояки бачили, як поранений Дмитро відстрілювався з гранатомета.

3 вересня 2014-го тіло Дмитра разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014 року тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська — як невпізнаний Герой.

Батьки Дмитра довго відмовлялися проходити аналіз ДНК; ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському цвинтарі. 8 вересня 2016 року Дмитра перепоховали з військовими почестями на Кушугумському цвинтарі Запоріжжя.

Без сина лишилися батьки.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 16 листопада 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • «Іловайським Хрестом» (посмертно)
  • медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно)
  • почесним нагрудним знаком народної шани «Гідність та ВОЛЯ» № 1 (посмертно)
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 8, місце 21
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]
  • Нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» 3 ступеня (посмертно)

Примітки

  1. ↑ Указ Президента України від 16 листопада 2016 року № 506/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.