Майна чубата

Майна чубата
Чубата майна (Осака, Японія)
Чубата майна (Осака, Японія)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Шпакові (Sturnidae)
Рід: Майна (Acridotheres)
Вид: Майна чубата
Біноміальна назва
Acridotheres cristatellus
(Linnaeus, 1758)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Gracula cristatella Linnaeus, 1758
Aethiopsar cristatellus (Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище: Acridotheres cristatellus
Віківиди: Acridotheres cristatellus
ITIS: 179642
МСОП: 22710946
NCBI: 451382

Ма́йна чубата[2] (Acridotheres cristatellus) — вид горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae). Мешкає в Китаї, Індокитаї і на Тайвані[3][4]. Був інтродукований в багатьох країнах світу.

Опис

Чубата майна
Молода чубата майна
Чубата майна з піднятими крилами (видно білу пляму)

Довжина птаха становить 25-27,5 см, вага 108-140 г. Самці є дещо більшими за самиць. Забарвлення переважно чорне з легким зеленуватим відблиском. Першорядні махові пера біля основи білі, що формує на крилах білу пляму, помітну в польоті. Стернові пера мають вузькі білі кінчики, за винятком центральної пари, нижні покривні пера хвоста на кінці білі. Пера над дзьобом направлені догори, формуючи чуб, у самиць він дещо менший. Очі оранжеві, дзьоб тонкий, гострий, блідо-жовтий, лапи тьмяно-жовтуваті.

Молоді птахи мають більш бурувате забарвлення, чуб у них менш виражений, а очі сірувато-блакитні. У представників підвиду A. c. brevipennis пера, що формують чуб, більш вузькі, ніж у представників номінативного підвиду. У представників підвиду A. c. cristatellus чуб більш виражений, ніж у представників номінативного підвиду, а білі кінчики пер у них більш помітні.

Таксономія

У 1743 році англійський натураліст Джордж Едвардс включи опис чубатої майни до четвертого тому свої праці «A Natural History of Uncommon Birds» і додав ілюстрацію цього птаха. Він використовував англійську назву "Chinese starling or Black Bird"[5]. Коли в 1758 році шведський натураліст Карл Лінней випустив десяте видання своєї Systema Naturae, він включив до книги опис чубатої майни, для якої він придумав біномінальну назву Gracula cristatella, помістивши вид в рід Бео (Gracula)[6]. Пізніше чубату майну перевели до роду Aethiospar, до якого включали всіх майн з вираженим чубом[3]. Пізніше чубату майну разом з іншими представниками цього роду було включно до розширеного роду Майна (Acridotheres), введеного французьким орнітологом Луї Жаном П'єром В'єйо у 1816 році[7].

Підвиди

Виділяють три підвиди:[8]

Поширення і екологія

Чубаті майни мешкають в Китаї, М'янмі, Лаосі, В'єтнамі і на Тайвані. Також вони були інтродуковані на Малайському півострові, на Філіппінах і Калімантані, в Японії, Аргентині, Португалії[9]. Раніше вони також були інтродуковані на Тихоокеанському північному заході в США і Канаді, однак на початку 21 століття вимерли. Чубаті майни живуть на луках, рисових полях, пасовищах, в парках і садах, зустрічаються в містах. На Тайвані вони зустрічаються на висоті до 2100 м над рівнем моря, переважно в низовинах. Це соціальні птахи, які часто формують зграї, однак окремі птахи тримаються на деякій відстані один від одного. Часто вони приєднуються до змішаних зграй птахів разом з джунглевими і індійськими майнами.

Чубаті майни живляться комахами, зокрема гусінню і личинками, іншими безхребетними, а також плодами, падлом, шукають відходи на смітниках. Сезон розмноження у них триває з квітня по серпень, на Тайвані з березня. На Філіппінах гніздування у чубатих майн триває з квітня по травень, в Аргентині з листопада по квітень. На острові Ванкувер птахи гніздилися з квітня по липень, переважно в травні. Гніздо робиться з різноманітного метаріалу, від трави до гілок і сміття, розміщується в тріщинах серед скель, на деревах, в будівлях, на стовпах та в інших місцях. В кладці від 4 до 7 блакитнуватих або зеленуватих, іноді білих яєць. Інкубаційний період триває 14 днів, пташенята покидають гніздо через 21 день після вилуплення. Насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Acridotheres cristatellus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 грудня 2022
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ а б Feare, C., Craig, A., Croucher, B., Shields, C., Komolphalin, K. (1998). Starlings and Mynas. London: Christopher Helm Publisher Ltd. ISBN 9780691004969
  4. ↑ Scheffer, T.H.; Cottam C. (1935). The Crested Myna, Or Chinese Starling, In The Pacific Northwest. Technical Bulletin. 476: 1—27. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 18 грудня 2022.
  5. ↑ Edwards, George (1743). A Natural History of Uncommon Birds. Т. Part 1. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 19, Plate 19.
  6. ↑ Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 109.
  7. ↑ Vieillot, Louis Jean Pierre (1816). Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Élémentaire (French) . Paris: Deterville/self. с. 42.
  8. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 грудня 2022.
  9. ↑ Saavedra, S.; Maraver, A.; Anadón, J. D. & Tella, J. L. (2015). A survey of recent introduction events, spread and mitigation efforts of mynas (Acridotheres sp.) in Spain and Portugal. Animal Biodiversity and Conservation. 38 (1): 121—127.