Маахес був богом війни та охоронцем священних місць. Також згадувався як помічник Ра в його боротьбі зі змієм Апепом. У пізніх грецьких текстах він описується як бог вітрів, темряви та буревіїв. Асоціювався з Гором, Нефертумом і Ра[1].
Імена
Ім'я Маахес починається з ієрогліфа чоловіка з головою лева; окремо цей ієрогліф перекладається як «(той хто може) бачити попереду». Тим не менш, перший символ так само є частиною символу «Ма'ат», тобто істини і порядку, а Маахес вважався пожирачем винних і захисником невинних. Титулами Маахеса були: «Пан убієнних»[2].
Перші письмові згадки про Маахеса з'явилися у період Нового царства. Деякі єгиптологи вважають, що Маахес був іноземного походження; і справді існують деякі докази того, що він був богом-левом Апедемаком, якому поклонялися у Нубії і Західній пустелі Єгипту[3]. Як бог-лев і захисник, він також вважався сином бога Ра і богині-кішки Баст, богині війни і покровительки Нижнього Єгипту, а також сином богині війни Сехмет, яка була покровителькою Верхнього Єгипту[4].
Іконографія
Маахеса зображували у вигляді людини з головою лева; іноді в обох руках він тримав ножі та носив на голові або подвійну корону «пшент», або корону «атеф».[5] Іноді Маахеса ототожнювали з Нефертумом і поряд з ним лежав букет лотосів[5]. Так само Маахеса зображували як лева, що пожирає полонених.
Культ Маахеса
Центром поклоніння Маахесу було місто Тарему (грецькою Леонтополь), розташоване в східній частині дельти Нілу. Його храм існував там ще в XVIII ст. до н.е. Інші відомі храми стояли в Бубастісі та Афродітополі. Поступово культ Маахеса поширювався на південь і за греко-римської доби досягнув Нубії[1]. У храмах Тарему утримували ручних (одомашнених) левів[6].
Давньогрецький історик Клавдій Еліан писав: «У Єгипті поклоняються левам, і там є місто назване на їх честь. (…) Леви мають храми та численні місця у яких бродять; плоть волів поставляється їм щодня (…) і леви їдять під звуки єгипетських пісень».
За Нового та Пізнього царства часто зображався на амулетах, виготовлених із полив'яної кераміки та бронзи[1].
↑Lurker, op.cit., p.215 .
The epithet was used for many Egyptian gods: Thoth (cf. Erik Hornung, The Secret Lore of Egypt: Its Impact on the West, 2001, p.6), Wepwawet (cf. Egypt: Temple of the Whole World: Studies in Honour of Jan Assmann, Brill 2003, ISBN 90-04-13240-6, p.106), Set (cf. Homer William Smith, Man and His Gods, 1952 p.20) etc.
↑Walter Yust ed., Encyclopædia Britannica: A Survey of New Universal Knowledge, 1956, стор.54