Ато́н (давньоєгипетською i-t:n) — в давньоєгипетській міфологіїбогСонця. Початково, за часів Стародавнього царства, був одним з багатьох єгипетських богів, уособленням Ра, богом сонячного диска. Поступово роль в пантеоні зростала, а кількість його храмів і жерців збільшувалась. Вже за часів правління Хатшепсут Атон уособлювався як «Творець всілякої живої істоти, який створив і впорядкував Всесвіт»[1].
За часів правління Тутмоса IV та Аменхотепа III культ Атона посилився і, врешті-решт, фараон XVIII династії Ехнатон (бл. 1400 до н. е.) оголосив його єдиним верховним богом замість Амона (монотоїстський переворот).
Зображувався у вигляді сонячного диска, який протягував свої численні промені з долонями на кінцях людям. Одне з найвідоміших зображень Атона є на спинці золотого трону фараона Тутанхамона.
На честь Атона фараон змінив своє тронне ім'я з Аменхотепа IV на Ехнатон, і збудував для нього нову столицю — Ахетатон.