Ліно Каполікйо

Ліно Каполікйо
італ. Lino Capolicchio Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився21 серпня 1943(1943-08-21)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мерано, Провінція Больцано, Venezia Tridentinad, Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер3 травня 2022(2022-05-03)[2] (78 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рим, Італія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькінорежисер, актор, сценарист Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНаціональна академія драматичного мистецтваd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1966 — 2022
IMDbnm0135320
Нагороди та премії
CMNS: Ліно Каполікйо у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ліео Каполіккіо (італ. Lino Capolicchio; 21 серпня 1943, Мерано, Больцано — 3 травня 2022, Рим) — італійський актор, режисер та сценарист.

Життєпис

Народився 21 серпня 1943 року у місті Мерано, провінція Больцано. Дитинство, позначене поганими стосунками з батьком, який віддав його до школи-інтернату, провів у Турині. Вивчав акторську майстерність в Національній академії драматичного мистецтва ім. Сільвіо д'Аміко у Римі. Його театральний дебют відбувся на сцені міланського Piccolo Teatro в постановках Джорджо Стрелера за п'єсами Гольдоні та Шекспіра. 1966 року дебютував на телебаченні в ролі Андреа Кавальканті у мінісеріалі «Граф Монте-Крісто» виробництва RAI. Наступного року з'явився в епізодичній ролі у фільмі Франко Дзефіреллі «Приборкання норовливої» з Елізабет Тейлор та Річардом Бертоном у головних ролях. 1968 року зіграв свою першу головну роль у комедійному фільмі «Ескалація» Роберто Фаенци, за яку був номінований на премію Срібна стрічка як найкращий актор.

Найвідомішою в його фільмографії вважається головна роль у драмі «Сад Фінці-Контіні» (1970) Вітторіо де Сіка, яка принесла Каполікйо премію Давид ді Донателло-Спеціальний Давид 1971 року. Також помітною стала головна роль у джалло «Будинок з вікнами, що сміються» (1976) Пупі Аваті.

У 1984—1987 роках викладав акторську майстерність в Експериментальному кіноцентрі у Римі.

1995 року виступив режисером і сценаристом спортивної драми «Боксери». 2002 року став режисером і сценаристом фільму «Щоденник Матильди Мандзоні», заснованому на реальному щоденнику молодшої доньки письменника Алессандро Мандзоні, яка померла від сухот 1856 року у 26-річному віці.

2019 року видав автобіографічну книгу «Кохання не вмирає» (італ. D'amore non si muore).

Ліно Каполікйо помер 3 травня 2022 року у Римі в 78-річному віці[3].

Вибрана фільмографія

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1966 с Граф Монте-Крісто Il conte de Montecristo Андреа Кавальканті
1967 ф Приборкання норовливої The Taming of the Shrew Грегоріо
1968 ф Ескалація Escalation Лука Ламбертіні
1969 ф Нормальна молодь Il giovane normale Джордано
1969 ф Приходь якось на вечерю Metti, una sera a cena Рік
1970 ф Твої руки на моєму тілі Le tue mani sul mio corpo Андреа
1970 ф Сад Фінці-Контіні Il giardino dei Finzi Contini Джорджо
1971 ф Мій батько монсеньйор Mio padre monsignore Карло Альберто Маджоліно
1972 ф Тіло кохання Corpo d'amore молодий незнайомець
1972 ф Кохання вмирає D'amore si muore Ренато
1973 ф Кохання і гімнастика Amore e ginnastica Симоне Чензані
1974 ф Мама там не сама Di mamma non ce n'è una sola Марчелло
1974 ф Останній день шкільних занять перед різдвяними канікулами L'ultimo giorno di scuola prima delle vacanze di Natale Еразмо
1974 ф Муссоліні: Останній акт Mussolini ultimo atto П'єрлуїджі Белліні делле Стелле
1976 ф Будинок з вікнами, що сміються La casa dalle finestro che ridono Стефано
1978 ф Кривава тінь Solamente nero Стефано Д'Арканджело
1978 ф Містки через канаву Le strelle nel fosso Сільвано
1981 ф Лев пустелі Liin if the Desert капітан Бедендо
1982 с Верді Verdi Арріґо Бойто
1984 ф Троє Noi tre Леопольд Моцарт
1987 с Спрут 3 La piovra 3 професор Маттінера
1987 ф Остання хвилина Ultimo minuto Ренцо Ді Карло
1992 ф Брати і сестри Fratelli e sorelle Альдо
1992 ф Черешневий сад Il giardino dei ciliegi П'єтро
1993 ф Флореаль — пора цвітіння Fiorile Луїджі
1994 с Карл Великий Carlo Magno Папа Лев III
1996 ф Попутниця Compagna di viaggio Пепе
1998 тф Білий слон L'elefante bianco Лотаріус
1999 с Кінець століття Fino secolo Ашиль Рінальді
2001 ф Неможливий злочин Un delitto impossible Валеріо Гарау
2002 ф Щоденник Матильди Мандзоні Il diario de Matilde Manzoni Алессандро Мандзоні
2002 тф Викрадений Il sequestro Soffiantini суддя
2004 ф Супротив Al di là delle frontiere Ламберті, адвокат
2010 ф Безмежна юність Una sconfinada giovinezza Еміліо
2014 ф Інший Адам L'altro Adamo Адамо Колл
2018 ф Зітхання Respiri Мікеле
2019 ф Сеньйор Диявол Il signor Diavolo дон Даріо Дзаніні

Режисер та сценарист

  • 1995 — Боксери / Pugili
  • 2002 — Щоденник Матильди Мандзоні / Il diario de Matilde Manzoni

Нагороди та номінації

  • 1968 — Номінація на премію Срібна стрічка у категорії Найкращий актор (Ескалація).
  • 1969 — Номінація на премію Золотий кубок у категорії Найкращий актор (Приходь якось на вечерю).
  • 1971 — Премія Давид ді Донателло-Спеціальний Давид (Сад Фінці-Контіні).
  • 1972 — Номінація на премію Золотий кубок у категорії Найкращий актор (Кохання вмирає).
  • 1974 — Премія Рудольфа Валентино у категорії Найкращий актор (Кохання і гімнастика).
  • 2012 — Премія Вітторіо де Сіка.

Примітки

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б https://www.rainews.it/articoli/2022/05/addio-a-lino-capolicchio-17cf1011-2293-4c84-a5fe-088c610a1275.html
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 травня 2022. Процитовано 18 травня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

Information related to Ліно Каполікйо