Ліванов Борис Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ліванов.
Ліванов Борис Миколайович
Народився25 квітня (8 травня) 1904(1904-05-08)
Москва
Помер22 вересня 1972(1972-09-22) (68 років)
Москва
ПохованняНоводівичий цвинтар
Громадянство Російська імперія→СРСР СРСР
Діяльністьактор
ЗакладМосковський художній театр
Роки діяльностіз 1924
ДітиЛіванов Василь Борисович
IMDbnm0515104
Нагороди та премії
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
народний артист СРСР народний артист РРФСР заслужений артист РРФСР Державна премія СРСР Сталінська премія Сталінська премія Сталінська премія Сталінська премія Сталінська премія
CMNS: Ліванов Борис Миколайович у Вікісховищі

Ліва́нов Бори́с Микола́йович (нар. 25 квітня (8 травня) 1904(19040508) — пом. 22 вересня 1972) — російський радянський актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1948). Лауреат п'яти Сталінських (1941, 1942, 1947, 1949, 1950) та Державної премії СРСР (1970).

Біографія

Народився 25 квітня (8 травня) 1904(19040508) року в Москві.

У 1924 році закінчив 4-ту студію МХАТу, де й почав працювати. Тоді ж почав зніматись у кіно. Зіграв у кіно Дубровського («Дубровський», 1936), комісара Віхорова («Депутат Балтики», 1937; «Балтійці», 1938), Пожарського («Мінін і Пожарський», 1939) та ін.

Знявся в українських фільмах: «Поема про море» (1958, Федорченко), «Загибель ескадри» (1965, 2 с, Гранатов), «А тепер суди...» (1966, Богутовський).

У 1950-х роках почав виступати і як режисер.

Помер 22 вересня 1972 року. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Нагороди

Родина

Батько російського актора театру і кіно Василя Ліванова, який у 1984 році зняв про нього фільм «Борис Ліванов».

Ролі в кіно

  1. 1924 — Морозко — Морозко
  2. 1924 — Чотири і п'ять (Сталеві журавлі) — Дмитро Гай
  3. 1927 — Кастусь Калиновський — пан Сторжинський
  4. 1927 — Жовтень — міністр Терещенко
  5. 1928 — «Золотий дзьоб» — майор Тучков
  6. 1933 — Дезертир — Карл Ренн
  7. 1933 — «Місто під ударом» — Карл Рунге
  8. 1933 — «Анненківщина» — отаман Анненков
  9. 1934 — Приватне життя Петра Виноградова — Петро Виноградов
  10. 1936 — Дубровський — Володимир Дубровський
  11. 1937 — Депутат Балтики — Бочаров
  12. 1938 — Балтійці — Вихров
  13. 1939 — Мінін і Пожарський — Пожарський
  14. 1945 — Без провини винні — Муров
  15. 1946 — Глінка — цар Микола І
  16. 1947 — Крейсер «Варяг» — капітан Руднєв
  17. 1949 — Сталінградська битва — Рокоссовський
  18. 1949 — Падіння Берліна — Рокоссовський
  19. 1953 — Адмірал Ушаков — Григорій Потьомкін
  20. 1955 — Михайло Ломоносов — Михайло Ломоносов
  21. 1958 — Олеко Дундич — генерал Мамонтов
  22. 1958 — Поема про море — генерал Федорченко
  23. 1958 — Капітан першого рангу — Микола Васильович Лезвін
  24. 1959 — Напередодні — Микола Стахов
  25. 1960 — Мертві душі — Ноздрьов
  26. 1960 — Сліпий музикант — Максим Яценко
  27. 1965 — Загибель ескадри — адмірал Гранатов
  28. 1969 — Ступінь ризику — науковець—лікар Сєдов
  29. 1970 — Кремлівські куранти — інженер Забелін

Література

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.236;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.427;
  • Театр: Энциклопедия. М., 2002. — С.195—196.

Посилання