Люценко Юхим Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Люценко.
Люценко Юхим Петрович
Народився12 жовтня 1776(1776-10-12)[1] або 23 жовтня 1776(1776-10-23)[2]
Іванівка, Чернігівський район, Україна
Помер26 грудня 1854(1854-12-26) (78 років) або 7 січня 1855(1855-01-07)[2] (78 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
ПохованняСмоленське православне кладовище
Громадянство Російська імперія
Діяльністьпоет, перекладач, агроном, письменник
Alma materІмператорський Московський університет
Мова творів(рос. дореф.)
Жанрпоезія і науково-популярне видання
ДітиЛюценко Олександр Юхимович[3], Люценко Данило Юхимович і Люценко Юхим Юхимович
Нагороди
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня

Юхи́м Петро́вич Люце́нко (рос. Люценко Ефим Петрович, нар.12 жовтня 1776, Янівка, Чернігівська сотня, Чернігівський полк, Гетьманщина — пом.28 грудня 1854, Санкт-Петербург) — український агроном, письменник, перекладач, статський радник.

Життєпис

Народився 12 жовтня 1776 року в сім'ї янівського православного священика. 1791 закінчив Чернігівську духовну семінарію.

1793 — закінчив Кадетський корпус у Шклові.

1799 — закінчив Імператорський Московський університет з отриманням звання дійсного студента.

Не зважив на поради університетського керівництва залишитися, щоб займатися літературою, та вступив 27 квітня 1799 до Практичної школи землеробства поблизу Царського села, де в числі 7 студентів, замовлених Найвищим указом, навчався за державний рахунок.

Службова діяльність

31 липня 1800 — чин колезький реєстратор.

12 липня 1801 — призначений наставником курсу хліборобства.

27 жовтня 1803 — переведений у департамент земель та нерухомого майна, які належали царській сім'ї.

1 лютого 1806 — переведений у господарський підрозділ медико-філантропічного комітету заступником постійного (головного) секретаря із збереженням належності до департаменту земель та нерухомого майна, які належали царській сім'ї.

З 16 липня 1808 — у чині титулярний радник завідувач першого столу в другому підрозділі департаменту земель та нерухомого майна, які належали царській сім'ї[4][5][6].

20 січня 1809 — звільнений з медико-філантропічного комітету із залишенням у департаменті земель та нерухомого майна, які належали царській сім'ї

8 серпня 1811 — переведений у Імператорський царськосільський ліцей першим секретарем господарського правління, ймовірно, за рекомендацією тестя директора ліцею Василя Федоровича Малиновського — протоієрея Андрія Панасовича Самбірського, який був першим керівником Практичної школи землеробства[7][8].

28 жовтня 1811 — отримує чин колезький асесор.

20 серпня 1813 — переведений завідувачем столу в загальній канцелярії військового міністра[9].

Одночасно 1814 стає членом комітету та хранителем бібліотеки і архіву Імператорського вільного економічного товариства[10].

8 січня 1816 року у чині 7 класу переведений комісіонером до провіантського штату і 1816 року стає членом Санкт-Петербурзького Провіантського Депо.

Займає посаду вченого секретаря у інженерному підрозділі Військового вченого комітету при Головному штабі у 1820—1824 роках у чині надвірний радник[11][12][13][14], у 1824—1829 роках у чині чиновника 6 класу[15][16][17][18][19], у 1830—1831 роках у чині чиновника 5 класу[20].

Літературна діяльність

Починає із співробітництва 1792 з журналами «Дело от безделья», «Прохладные часы», 1799 року — у першій частині «Ипокрены», 1805 року — у «Журнале для пользы и удовольствия», де розмістив велику кількість віршованих та прозових п'єс як власних, так і перекладних з давніх та нових мов.

Переклав трагедію Шиллера «Марія Стюарт», вистави якої пройшли 1810 року в обох театрах Санкт-Петербурга.

Один з фундаторів Санкт-Петербурзького вільного товариства любителів російської літератури[21][22][23][24][25].

Друковані видання:

  • «Похищение Прозерпины наизнанку», у 3-х піснях. М., 1794. 2-е видання СПб.,1805.(рос. дореф.)
  • «Ода на прибытие государя императора Павла Петровича в Москву для всерадостного коронования», М., 1797.(рос. дореф.)
  • «Наука любить», М. 1798. Переклад з фр.(рос. дореф.)
  • «Благодарность его превосходительству, д. с. с. и кавалеру, медицины доктору Самойловичу в городе Николаеве», 1804.(рос. дореф.)
  • Фіндлетер «Собрание кратких экономических сочинений, основанных на опытах и практике славнейших английских фермеров», у 2-х част., Переклад з фр. 1806.(рос. дореф.)
  • «Европейскій Музей», періодичне видання, 1809.(рос. дореф.)
  • «Жизнь Екатерины I», СПб, 1809.(рос. дореф.)
  • «Полная новейшая французская грамматика», СПб., 1811.(рос. дореф.)
  • Франсуа Гільйом Дукре-Думініль «Яшенька и Жоржетта, или Приключение двух младенцев, обитавших на горе». Переклад з фр.(рос. дореф.)
  • «Царь Иван Васильевич Грозный на звериной охоте», 1816.
  • «Чеслав», 1818.(рос. дореф.)
  • Іоан Масон «О познании самого себя», 1819. Переклад з нім.(рос. дореф.)
  • Франсуа Фенелон «Странствование Телемака», 1822. Переклад з фр.(рос. дореф.)
  • Джон Мілтон «Потерянный рай», СПб., 1824. Переклад з англ.(рос. дореф.)
  • Крістоф Мартін Віланд «Вастола, или Желания. Повесть в стихах, соч. Виланда. В 3-х ч. Изд. А. Пушкиным». 1835. Переклад з нім. від 1807 р.(рос. дореф.)
  • «Путешествие в Азиатскую Грецию», у 2-х част., М. Переклад з фр.(рос. дореф.)
  • Фрідріх Август Людвіг фон Бургсдорф «Руководство к надежному воспитанию и насаждению иностранных и домашних дерев, которые в Германии, равномерно в средней и южной части России на свободе произрастать могут», у 2-х част., СПб., 1801—1803. Переклад з нім.(рос. дореф.)
  • «11-я песнь Энеиды на изнанку», СПб.(рос. дореф.)

Не видані рукописи:

  • «Сельская экономия для дам», ч. I, з кресленням.(рос. дореф.)
  • «Избранные места и краткие поэмы из лучших древних и новых иностранных писателей, стихами».(рос. дореф.)
  • Овідій «Виховання» у 4-х піснях. З IX част. Героїд. Переклад видання Дората з фр.(рос. дореф.)
  • Систематическая выписка из 24-х частей Трудов С.-Петербургского Имп. Вольного Экономического общества".(рос. дореф.)

Нагороди

Останні роки життя

1843 року у чині статський радник пішов у відставку.

1844 року внесений у дворянську родовідну книгу[27]

Помер 28 грудня 1854. Похований на Смоленському кладовищі.

Сім'я

Дружина ?.

Син Данило (нар. ? — пом. ?) — титулярний радник, український педагог.

Син Олександр (нар.1807 — пом.9 лютого 1884) — дійсний статський радник, український археолог, музеєзнавець.

Донька Анастасія (нар. 1808 — пом.1891)[28], у шлюбі з Микитою Петровичем Неїловим[29].

Син Федір — колезький радник, у 1864 році — старший контролер-ревізор департаменту Державного казначейства.

Син Юхим (нар. 1810 — пом.1891)[28] — надвірний радник, у 1857 році — старший завідувач підрозділу департаменту Державного казначейства, український археолог і поет.

Зазначення

  1. ↑ https://www.biografija.ru/biography/ljucenko-efim-petrovich.htm
  2. ↑ а б Словарь русских писателей XVIII века. Выпуск 2: К—П / под ред. А. М. Панченко — СПб: Наука, 1999. — С. 250–251. — ISBN 5-02-028095-X
  3. ↑ Люценко, Александр Ефимович // Русский биографический словарь / под ред. Н. Д. Чечулин, М. Г. Курдюмов — СПб: 1914. — Т. 10. — С. 821–822.
  4. ↑ Адрес-календарь г.1809 ч.1 С. 60(рос. дореф.)
  5. ↑ Адрес-календарь г.1810 ч.1 С. 64(рос. дореф.)
  6. ↑ Адрес-календарь г.1811 ч.1 С. 76(рос. дореф.)
  7. ↑ Адрес-календарь г.1812 ч.1 С. 450 [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  8. ↑ Адрес-календарь г.1813 ч.1 С. 483 [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  9. ↑ Адрес-календарь г.1815 ч.1 С. 224 [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  10. ↑ Адрес-календарь г.1815 ч.1 С. 733 [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  11. ↑ Адрес-календарь г.1821 ч.1 С. 126(рос. дореф.)
  12. ↑ Адрес-календарь г.1822 ч.1 С. 99(рос. дореф.)
  13. ↑ Адрес-календарь г.1823 ч.1 С. 106(рос. дореф.)
  14. ↑ Адрес-календарь г.1824 ч.1 С. 109(рос. дореф.)
  15. ↑ Адрес-календарь г.1825 ч.1 С. 111(рос. дореф.)
  16. ↑ Адрес-календарь г.1826 ч.1 С. 115 [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  17. ↑ Адрес-календарь г.1827 ч.1 С. 130(рос. дореф.)
  18. ↑ Адрес-календарь г.1828 ч.1 С. 138 [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  19. ↑ Адрес-календарь г.1829 ч.1 С. 147 [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  20. ↑ Адрес-календарь г.1831 ч.1 С. 116 [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  21. ↑ Адрес-календарь г.1821 ч.1 С. 708 [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  22. ↑ Адрес-календарь г.1822 ч.1 С. 560 [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  23. ↑ Адрес-календарь г.1823 ч.1 С. 586 [Архівовано 8 лютого 2019 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  24. ↑ Адрес-календарь г.1824 ч.1 С. 589 [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  25. ↑ Адрес-календарь г.1825 ч.1 С. 607 [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  26. ↑ Список кавалерам российских имп. и царских орденов... за 1849 год. — СПб : тип. К. Вингебера, 1850. — Т. 3. — С. 830.(рос. дореф.)
  27. ↑ ЦГИА. Фонд 536. Опись 6 О внесении в дворянскую родословную книгу. 1791—1918. Спр. 1263 [Архівовано 7 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  28. ↑ а б Боровкова В. Н. Коллекционеры и торговцы керченскими древностями. — Керч : ТзОВ «Керченська міська типографія», 1999. — С. 41. — (Древности Керчи) — 1000 прим.(рос.)
  29. ↑ N-Неелова//GENI(рос.)

Посилання

Джерела

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.