місто Льгов
рос. Льгов
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Курська область
Код ЗКАТУ:	38410000000
Код ЗКТМО:	38710000001
Основні дані
Час заснування	1152
Статус міста	1779
Населення	▼ 16 779 (2024)[1]
Площа	38 км²
Поштовий індекс	307750
Телефонний код	+7 47140
Географічні координати:	51°40′00″ пн. ш. 35°16′00″ сх. д. / 51.666666666667° пн. ш. 35.266666666667° сх. д. / 51.666666666667; 35.266666666667
Влада
Вебсторінка	gorodlgov.ru
Мапа
Льгов
Льгов у Вікісховищі

Льгов^[2], або Льгів^[3] (рос. Льгов, арх. рос. Ольгов) — місто в Курській області Росії. Льгов є самостійним муніципальним утворенням (міським округом) у складі Курської області, крім того, в місті розміщені органи місцевого самоврядування Льговського муніципального району. Населення становить 21,3 тисячі жителів. Місто розташоване на берегах річки Сейму (притока Десни), за 80 км від Курська.

Раніше місто згадувався в 902 році, але оскільки це практично не доведено, офіційно перша згадка в 1152 році в Іпатіївському літописі під назвою Олгов (Ольгов) (від імені Ольга чи Олег). Але є ще одна згадка, що датується 1207 роком.

У XIII столітті зруйнований монголами й тривалий час перебував у занепаді. На його місці виникло урочище — Ольгове Городище, на місці якого в 1669 році засновано Льговський монастир, який проіснував до 1764 року. Поселення, що виникло навколо монастиря, отримало статус міста в 1779 році. Льгов був адміністративним центром Льговського повіту Курської губернії до 1928 року. У другій половині XIX століття через Льгів побудовано залізницю, що додало економічному розвитку міста значний імпульс. Виникли заводи з переробки сільськогосподарських продуктів.

Після переходу на обласний, окружний та районний поділ Льгов став адміністративним центром Льговського округу (до 1930) і Льговського району Центрально-Чорноземної області. З 1934 року — у складі Курської області.

В часи Другої світової війни Льгов був окупований Німеччиною 27 жовтня 1941 року й звільнений 3 березня 1943 року військами Воронезького фронту в рамках операції «Зірка» (Харківська наступальна операція 1943 року)^[4].

У 1954 році до складу Льгова були включені кілька селищ міського типу; місто нині має відносно велику площу з кількома центрами.

У 1963 році Льгов отримав статус міста обласного підпорядкування і, тим самим, був виведений зі складу Льговського району.

У 2004 році Льгов став міським округом, без зміни меж і включення інших населених пунктів^[5].

25 грудня 2024 ЗСУ завдали удару по пункту управління 810-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти ЗС РФ, який був розташований у покинутій цивільній будівлі в Льгові^[6]. За повідомленнями російських ЗМІ, пункт було уражено за допомогою ракет HIMARS^[7]. В результаті удару було ліквідовано заступника командира 810-ї бригади РФ Паштова Салима^[8].

30 грудня 2024 року сили оборони України завдали ракетного удару по командному пункту у м. Льгов, Курської області. Внаслідок ракетного удару загинули 8 російських військовослужбовця, ще 22 отримали поранення. Серед ліквідованих були: майор 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії Алі Цуров, підполковник Валерій Терещенко та командир 656-го інженерного батальйону 76-ї Псковської повітряно-десантної дивізії підполковник Павло Малєцький. Удару по командному бункеру завдали франко-британськими крилатими ракетами Storm Shadow^[9][10].

Економіка міста представлена такими підприємствами:

• цукровий завод;
• дослідний завод з виробництва засобів автоматизації для цукрової промисловості (банкрут);
• арматурний завод (банкрут);
• цегельний завод (в оренді у підприємців);
• завод залізобетонних виробів (банкрут);
• завод автоспецобладнання (банкрут);
• виноробний завод (розорений);
• молочно-консервний комбінат;^[11]
• м'ясокомбінат (банкрут);
• завод зі створення силових агрегатів;
• хлібозавод.

У 2008 році в місті було відвантажено товарів власного виробництва, виконано робіт та послуг на 1072 млн рублів.

Льгов сполучений залізницею з Курськом, Києвом, Брянськом, Орлом, Харковом. Основна залізнична станція — Льгов-Київський. Крім неї у межах міста розташовані станції Льгов-2-Смоленський (Льгов-Сортувальний) і Шерекіно.

Автобуси, які відправляються від автостанції Льгов-1: Курськ-Могилів, Курськ-Суми, Брянськ-Льгів-Білгород, Льгів-Курськ, Курськ-Рилько, Курськ-Коренево, Курськ-Конишівка, Курськ-Глушкове, Курськ-Тьоткіно, Курськ-Калинівка, Льгов-Рильськ, Льгов-Коренево, Льгов-Суджа, Льгів-Мар'їне (відправляється з перону залізничного вокзалу — станції Льгов-Київський).

Автобуси, які не заходять на автостанцію Льгов-1: Курськ-Козіно, Курськ-Локоть.

Перевезення містом здійснюються такими маршрутами:

• № 1 Центр — Вокзал Льгов-1 (через вул. Калініна).
• № 2 Центр — Вокзал Льгов-2 — Залізнична лікарня.
• № 3 Центр — Вокзал Льгов-1 (через вул. 40-років Жовтня).
• № 4 Центр — мкр. Нижні Села.
• № 5 Центр — Вокзал Льгов-1 — Цукровий завод (по вул. 40 років Жовтня).
• № 6 Центр — Вокзал Льгов-1 — с. Фітіж.
• № 7 Центр — Вокзал Льгов-1 — Плодосовгосп.
• № 8 Центр — с. Шерекіно.
• № 9 Центр — станція Шерекіне.
• № 10 Центр — с. Городенськ.
• № 11 Центр — с. Кудінцево.
• № 12 Центр — Вокзал Льгов-2 — Артаково.

У місті є три музеї: краєзнавчий, літературно-меморіальний музей поета М. М. Асєєва й літературно-меморіальний письменника А. П. Гайдара, також:

• будинок, у якому жив письменник В. В. Овечкін під час написання циклу нарисів «Районні будні»,
• старовинний парк із залишками садиби князів Барятінських із так званої вежею Шаміля. За переказами, вежа була побудована князем О. І. Барятинським для імама Шаміля, що зупинявся у Льгові після його полону князем,
• будівля колишньої Земської управи,
• будинок камергера П. П. Стремоухова,
• дореволюційний комплекс будівель виноробного заводу,
• ряд цегельних будівель часів прокладання залізниці Брянськ-Харків (1910–1912), найбільше з яких місцеві жителі називають Титаніком.^[12]

Під Льговом діють три храми: Свято-Микільська церква (1911), іконостас якої виготовлений за ескізами художника Н. Д. Бартрама кустарями його майстерні в селі Семенівці; Успенська церква (1839) у Нижніх Деревенька; старообрядницька церква Дмитра Солунського (1906).

У місті встановлені пам'ятники:

• М. М. Асєєву;
• А. П. Гайдару;
• В. І. Леніну;
• льговським молодогвардійцям;
• командиру атомного підводного човна К-8 герою Радянського Союзу В. Б. Безсонову;
• воїнам-землякам, які загинули в останніх війнах (Афганістан, Таджикистан, Чечня);
• поховання радянських воїнів, полеглих при визволенні міста, і мирних жителів, полеглих від рук гітлерівських загарбників.

• 
  Башта Шаміля
• 
  Успенська церква у Нижніх Деревенька
• 
  Пам'ятник воїнам-землякам, які загинули в Афганістані, Таджикистані, Чечні

Відомі уродженці і особи, які проживали в місті:

• Андрієнко Тетяна Леонідівна — український ботанік, болотознавець. Доктор біологічних наук (1992).
• Асєєв Микола Миколайович — російський поет.
• Білоусов Андрій Іванович — російський оперний співак.
• Безсонов Всеволод Борисович — командир атомного підводного човна «К-8» 162-ї бригади 17-ї дивізії підводних човнів Йоканьгськой військово-морської бази Червонопрапорного Північного флоту, капітан 2-го рангу.
• Букреєв Борис Якович — відомий математик (1859–1962), професор Київського університету.
• Волобуєв Євген Всеволодович — художник.
• Гайдар Аркадій Петрович — російський письменник.
• Грідін Василь Іванович — живописець і художник монументально-декоративного мистецтва.
• Захаров Володимир Іванович — професор-біолог, скульптор, автор спогадів про Льгов.
• Зубков Георгій Іванович — журналіст-міжнародник, професор, письменник, драматург.
• Ковальов Дмитро Михайлович — поет.
• Лаппо Георгій Михайлович — географ.
• Мілютін Володимир Павлович — один з творців радянської статистики.
• Надененко Федір Миколайович — композитор (1902–1963).
• Сафонов Вадим Андрійович — письменник.
• Сьоміна Тамара Петрівна (* 1938) — актриса, народна артистка РРФСР (1978).
• Овечкін Валентин Володимирович — письменник.

• В. П. Коваленко. Ольгов [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 592. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Льгов

• Міський портал (рос.)
• Льгов — Сайт про місто на Сеймі [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
• Льгов.su — моє місто [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• Льгов в енциклопедії «Моє місто» [Архівовано 1 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Інформаційний сайт міста Льгова [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)