Лу Геріг, названий за витривалість «Залізний кінь» — захисник першої бази Головної ліги бейсболу. Протягом всієї своєї 17-річної кар'єри (1923—1939) він грав за Нью-Йорк Янкіз. Геріг встановив декілька рекордів ліги. Він також провів найбільшу (23) кількість «Гренд Слем» ударів[4].
Геріг запам'ятався майстерністю нападника, рекордною (2130) кількістю підряд зіграних за свою команду матчів, і трагічним відходом зі спорту у віці 36 років, коли він захворів на бічний аміотрофічний склероз, який широко відомий в США і Канаді як «хвороба Лу Геріга».
Ім'я Геріга було включено до Зали слави бейсболу в 1939 році. У 1969 році Асоціацією бейсбольних журналістів США він був визнаним великим захисником першої бази всіх часів, а в 1999 році за результатами голосування фанатів обраний до складу «Команди століття Головної бейсбольнї ліги» (англ.Major League Baseball All-Century Team). У 1927 і 1936 роках Лу Геріг нагороджувався премією Американської ліги «Найцінніший гравець Головної ліги бейсболу» (англ.Major League Baseball Most Valuable Player Award), він також був переможцем «Трійної Корони» в 1934 році. За його біографією знято художній фільм «Гордість янкі», який увійшов у список 100 найбільш надихаючих американських фільмів за 100 років за версією AFI.
Зал Слави
7 грудня 1939 року під час зимової зустрічі Лу Геріг був включений у Зал Слави бейсболу як спеціальний вибір, пов'язаний із його хворобою. У віці 36 років він став другим наймолодшим гравцем, удостоєним такої честі після Сенді Коуфакса. Але офіційна церемонія включення не проводилась. 28 липня 2013 року під час щорічної церемонії включення в Зал бейсбольної слави, що проходила з 26 по 29 липня в Куперстауні (штат Нью-Йорк), пройшла спеціальна церемонія, присвячена йому і ще одинадцяти померлим гравцям, включаючи Роджера Хорнбсі.
Лу Геріг в кіно і на телебаченні
У 1938 році Лу Геріг зіграв самого себе в фільмі кінокомпанії 20th Century Fox Rawhide. У 2006 році було опубліковано дослідження Американської академії неврології, в якому вчені провели аналіз цього фільму, а також фотографії Геріга, знятих між 1937 і 1939 роком, намагаючись знайти момент, коли у Геріга почали проявлятись симптоми бокового амотрофічного склерозу. Учені прийшли до висновку, що по фотографіям атрофія м'язів рук могла бути зафіксована в 1939 році, але ніяких явних аномалій в момент зйомок Rawhide в січні 1938 року не було помічено.
У 1942 році за мотивами життя Лу Геріга було знято фільм «Гордість янки», в якому роль бейсболіста зіграв Гері Купер, а його жінки Елеонори — Тереза Райт. Фільм отримав 11 номінацій на премію «Оскар», став переможцем в категорії за найкращий монтаж. У фільмі також знялись гравці «Янкіз», а також спортивний коментатор Юіл Стерн. В 1978 році вийшов фільм, заснований на автобіографічній книзі «My Luke and I» Елеонори Геріг і Джозефа Дурсо, A Love Affair: The Eleanor and Lou Gehrig, ролі Елеонори і Лу Геріга в якому виконали Блайт Данер і Едвард Херман. У фільмі 2018 року Шпигунська гра бейсболіста зіграв Джеймс Макван.
Рекорди і досягнення
Через шістдесят років після закінчення кар'єри, в 1999 році при виборі «Команди століття Головної бейсбольної ліги», Геріг отримав найбільшу кількість голосів в голосуванні вболівальників[5].
У 1999 році видавництво Sporting News поставило Геріга на шосте місце в списку 100 найвеличніших бейсболістів[6].
Рекорди
Геріг виконує слайд в будинок в 1925 році.
Рекорди МЛБ
Досягнення
Record
Прим.
Кількість проведених підряд сезонів з показником RBI 120 і більше
.svg){kind=small}
