Луї Гейз
Основна інформація
Повне ім'я	Луї Седелл Гейз
Дата народження	31 травня 1937(1937-05-31) (87 років)
Місце народження	Детройт, Мічиган
Роки активності	1950-ті—2000-ні
Громадянство	США
Професія	музикант
Вчителі	Рей Браун[1]
Інструменти	ударні
Жанр	джаз
Співпраця	Юсеф Латіф, Кеннонболл Еддерлі, Сонні Кларк, Оскар Пітерсон, Горас Сільвер
Лейбли	Vee-Jay
Нагороди	Маестро джазу (2023)
Файли у Вікісховищі

Луї́ Се́делл Гейз (англ. Louis Sedell Hayes; 31 травня 1937, Детройт, Мічиган) — американський джазовий ударник. Грав з Юсефом Латіфом, Кеннонболлом Еддерлі, Сонні Кларком, Оскаром Пітерсоном, Горасом Сільвером та ін.

Народився 31 травня 1937 року в Детройті (штат Мічиган). Його батько був музикантом-любителем, грав на барабанах і фортепіано, кузен Кларенс Стемпс також грав на барабанах, а брат Джеральд був професіональним саксофоністом. Вчився грати у свого батька, потім у Стемпса (1948—1951). Пізніше навчався у музичній школі Вурлітцер (1951—1952) у Детройті. У віці 15 років очолив власний гурт у місцевому клубі Club Sudan (1952).

У квітні 1956 року грав з тенор-саксофоністом Юсефом Латіфом після чого через чотири місяці переїхав у Нью-Йорк. Там грав з Горасом Сільвером (1956—1959), Кеннонболлом Еддерлі (1959—1965) і Оскаром Пітерсоном (1965—1967). У 1967—1970 роках очолював власні гурти за участі сесійних музикантів, таких як Фредді Габбард, Джо Гендерсон, Джеймс Сполдінг, Кенні Баррон. Пізніше грав з Габбардом (1970—1971), Пітерсоном (1972).

Керував власним секстетом (1972—1975), потім очолював гурти разом з Джуніором Куком (1975-1976) і Вуді Шоу (1976—1977). У гурті Гейза-Шоу грав Декстер Гордон після свого повернення до Нью-Йорку (1976). У 1977 році продовжив очолювати власні хард-боп секстети, до яких входили Гері Бартц, Чарльз Толлівер, Чарльз Мак-Ферсон, Кертіс Фуллер. У 1980-х грав з Маккоєм Тайнером.

Також записувався як соліст, зокрема на лейблах Vee-Jay (1960), Timeless (1976), Muse (1977) та Candid (1989). У 1990-х роках продовжив активно випускати альбоми, серед яких Louis at Large (1996), Quintessential Lou (2000) і Dreamin' of Cannonball (2002).

• Louis Hayes (Vee-Jay, 1960)
• Breath of Life (Muse, 1974)
• Ichi-Ban (Timeless, 1976)
• The Real Thing (Muse, 1977)
• Variety Is the Spice (Gryphon, 1979)
• Light and Lively (SteepleChase, 1989)
• The Crawl (Candid, 1989)
• Una Max (SteepleChase, 1989)
• Nightfall (SteepleChase, 1991)
• Blue Lou (SteepleChase, 1993)
• The Super Quartet (Timeless, 1994)
• Louis at Large (Sharp Nine, 1996)
• Quintessential Lou (TCB, 2000)
• The Candy Man (TCB, 2001)
• Dreamin' of Cannonball (TCB, 2002)
• Maximum Firepower (Savant, 2006)
• Return of the Jazz Communicators (Smoke Sessions, 2014)

• Feather, Leonard; Gitler, Ira. The Biographical Encyclopedia of Jazz — Oxford University Press; 1 ed., 2007. — 744 p. ISBN 978-0195320008

• Біографія [Архівовано 6 червня 2017 у Wayback Machine.] на Allmusic (англ.)
• Дискографія [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] на Discogs (англ.)

1. ↑ The Encyclopedia of Popular Music / C. Larkin — OUP, 2009. — ISBN 978-0-19-972636-3 — doi:10.1093/ACREF/9780195313734.001.0001
   d:Track:Q217595d:Track:Q55951957d:Track:Q5145275