місто Литкаріно рос. Лыткарино
Герб Литкаріно Прапор Литкаріно
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Московська область
Код ЗКАТУ:	46441000000
Код ЗКТМО:	46741000001
Основні дані
Час заснування	XV століття
Статус міста	1957
Населення	55237 осіб (2010)[1]
Площа	17,29 км²
Поштові індекси	140080
Телефонний код	+7 +7 495
Географічні координати:	55°35′00″ пн. ш. 37°54′30″ сх. д. / 55.583333333333° пн. ш. 37.908333333333° сх. д. / 55.583333333333; 37.908333333333
Часовий пояс	UTC+3, влітку UTC+4
Висота над рівнем моря	150 м м
Вебсторінка	lytkarino.com
Мапа
Литкаріно рос. Лыткарино Литкаріно рос. Лыткарино
Литкаріно у Вікісховищі

Литка́ріно (рос. Лыткарино) — місто обласного значення в Росії, Московська область, адміністративний центр Литкарінського міського округу.

Символіка міського поселення Литкаріна була ухвалена 19 грудня 1989 року, сучасна версія 3 лютого 1999 року. Герб Литкаріна — червлене поле з синім нижнім краєм тонко окантоване сріблом — тонка золота кроква розширена донизу доповнена зверху золотою п'ятиконечною зіркою^[2].

Прапор Литкаріно – червоне полотнище зі співвідношенням ширини до довжини 2:3, який несе зображення фігур міського герба зміщені до держака з блакитною смугою внизу зі співвідношенням 1/6 та відділеної від червоної смуги білою шириною 1/20 загальної ширини^[3].

Місто розташоване на лівому березі Москви (вантажний порт), за 28 км на південний схід від столиці і за 10 км на південь від міста Люберці.

Поселення Литкаріно вперше згадується у першій половині XV століття у грамоті великого князя Василя ІІ як сільце Лыткорино, яке належало Чудівському монастирю. Назва походить від прізвища Литкар (рос. Лыткарь) — «мешканець берегів річки Литки» (яка колись протікала неподалік від села). Починаючи з XVIII століття зустрічається назва Литкаріно.

На схід від міста знаходяться Литкаринські висоти — родовище скляних кварцових пісків у 6-8 км на південний схід від міста по берегам річки Москви — М'ячковські каменоломні, де добувався білий камінь для московського будівництва у XIV століття-XIX століття. Розробка цих родовищ було головним заняттям мешканців села до початку ХХ століття.

За матеріалами перепису населення 1926 року в селі Литкаріно нараховувалось 764 мешканців, була школа і завод по видобуванню піску. Робітниче селище Литкаріно з 1938 року, статус міста з 1957 року^[4].

Населення — 55237 осіб (2010; 50798 у 2002^[5]).

Найбільшим підприємством міста ВАТ «Литкарінський завод оптичного скла» який виготовляє підзорні труби, біноклі.

Транспортне сполучення Литкаріно з Москвою та областю здійснюється автомобільним транспортом по Новорязанському та Рязанському шосе виїзд на які проходить по Литкарінському шосе. Протяжність автомобільних доріг до МКАД складає 14,2 км, до ст. метро Кузьминки (Москва) — 22 км. ^[6]

У місті працює філія Московського державного університету приладобудування та інформатики.

Історія міста та регіону відображена в експозиції Литкаринського історико-краєзнавчого музею. Також у місті працюють електронні та друковані ЗМІ: телеканал «Литкарі»^[7], газета «Лыткаринськие вести», Литкаринське інформаційне агентство Московської області^[8][9] а також радіостанція «Голос Лыткарино»^[10][11].

Інтенсивне житлове будівництво у місті розпочалось у 1950-х роках, у 1980-х сформувались адміністративний та торговельний центри міста, зона відпочинку. Водночас у межу міста входить колишня садиба Петровське, яка розташована на березі річки Москви. Садиба належала російським боярським родам Милославським, Наришкіним, Демидовим. У парку над річкою збереглась шатрова Микольська церква (1680-ті рр), зберігся головний садибний дім у стилі класицизму (поч.. 19 ст, перебудований у 1959), Петропавловська церква-ротонда, усипальниця Демидових (1805). У 3 км на захід від Литкаріно колишнє двірське село Острів (заміська резиденція російських царів 16-17 ст) з білокам'яною Преображенською церквою. У 6 км на південний схід від Литкаріно розташоване село Верхнє М'ячково з білокам'яною п'ятибанною церквою Різдва Богоматері (1764 чи 1770 р) з декором у стилі московського бароко^[12].