PROFILPELAJAR.COM

Литвиненко Володимир Миколайович
Литвиненко Володимир Миколайович
Народження	3 червня 1930; Гадяч, Полтавська область
Смерть	1 травня 2011 (80 років)
	Одеса, Україна
Поховання	Другий християнський цвинтар
Країна	СРСР; Україна
Жанр	жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Одеське художнє училище (1956)
Діяльність	художник
Вчитель	Кордонський Мартин-Вігдор Лейбович, Крижевський Григорій Зіновійович і Павлюк Микола Артемович
Член	Спілка радянських художників України
Нагороди	;

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Литвиненко.

Володимир Миколайович Литвине́нко (3 червня 1930, Гадяч — 1 травня 2011, Одеса, Одеська область) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1964 року. Заслужений художник України з 2004 року^[1]. Чоловік художниці Тамари Литвиненко, батько художниці Ганни Литвиненко.

Біографія

Народився 3 червня 1930 року в місті Гадячі (нині Полтавська область, Україна). Дитинство та юність провів у місті Ромнах, куди його сім'я переїхала 1932 року. Протягом 1948—1956 років (з перервою у 1951—1953 роках на строкову службу у Радянській армії) навчався в Одеському художньому училищі, був учнем Мартина Кордонського, Григорія Крижевського, Миколи Павлюка. Дипломна робота — картина «Городки».

З 1958 року працював на Одесському художньо-виробничому комбінаті. У 1970 році нагороджений медаллю «За трудову доблесть».

Протягом 1991—1996 років писав картини у Франції, співпрацював з аукціонами Drouot та АгсоІе. В 1990-ті роки подорожував Італією (містами Генуя та Флоренція), Францією (Париж, Ніцца), Канадою (Монреаль), США (Сан-Франциско, Цинциннаті, Сент-Пітерсберг), Грецією (Афіни).

Мешкав в Одесі в будинку на вулиці Грецькій, № 31 квартира № 6. Помер в Одесі 1 травня 2011 року. Похований в Одесі на Другому християнському цвинтарі.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису, писав картини у жанрах, міського пейзажу, портрету, натюрморту та жанрового малярсва. Серед робіт

«Городки» (1956);
«Дерибасівська вулиця» (1958);
«Вихідний день» (1961);
«Весна в Одесі» (1963);
«Першотравнева демонстрація» (1963);
«Спуск Кангуна» (1967);
«Сільський футбол» (1967);
«Мамина хата» (1969);
«Солдати» (1970);
«Кримський пейзаж» (1970, Одеський художній музей);
«Травень 1945» (1970—1971);
«Рання весна» (1972, Одеський художній музей);
«Тиша» (1973);
«Алея» (1975, Національний музей в Делі);
«Застава з рушницею» (1978);
«Весна в лісі» (1980, Одеський художній музей);
«Одеські дахи» (1980-ті);
«Вулиця в Гурзуфі» (1982);
«Пейзаж з лавкою» (1984);
«Яблоня квітне» (1985);
«У лісі» (1987);
«Платани на Пушкінській» (1988);
«Сосни на Засуллі» (1989);
«Коні на березі Сули» (1990);
«Венеція. Канал» (1991);
«Початок осені» (1993);
«Бабине літо» (1994);
«Дорога в Аркаді» (1994);
«Бабине літо» (1994);
«На вулиці» (1995, Одеський художній музей);
«Одеське узбережжя» (1997);
«Сходи у парку імені Тараса Шевченка» (1998);
«Пікнік» (1998);
«Пейзаж з лелеками» (1998);
«Квіти» (1999);
«Весна в Одесі» (1999);
«Одеса. Ланжерон» (1999);
«Вид на провулок Лермонтова» (1999, Одеський художній музей);
«Весна в Одесі» (1999);
«Осінь» (1999);
«У парку санаторію» (2000);
«За книгою» (2000);
«У саду» (2000);
«Вулиця навесні» (2000);
«Берези» (2000);
«Ланжерон» (2000);
«Натюрморт з сонячниками» (2000—2001);
«Сірий день» (2000—2001);
«Місто у Греції» (2001);
«Рідний край» (2001);
«На дачі» (2001);
«На пляжі» (2006);
«На вокзалі» (2007).

Крім згаданих музеїв роботи митця зберігаються в Запорізькому художньому музеї, Роменському краєзнавчому музеї, в музеях Росії, Греції та в приватних колекціях різних країн світу.

Брав участь у республіканських виставках з 1958 року. 1990 року взяв участь у виставці в Реджо-Емілія (Італія). У 1993—1994 роках проводив персональні виставки в Торонто. 1995 року відбулася його персональна виставка в Одеському державному університеті імені Іллі Мечникова. У 1997—2003 роках брав участь у виставці українського живопису в Греції (Афіни); у 1998 році — у виставці українського живопису в Лондоні. У 1999 році відбулася його персональна виставка в галереї «Белая луна»; у 2009 році — персональна виставка в галереї «NT-art» (обидві в Одесі). В 2004році взяв участь у муніципальному конкурсі «Твої імена, Одесо!» та отримав призове місце.

2—22 червня 2011 року в Одеському художньому музеї була проведена посмертна виставка робіт Володимира Литвиненко^[2]. В експозиції було представлено 118 робіт живопису і графіки. В. Кабаченко видав альбом з репродукціями, який містить всі представлені на виставці твори з коментарями живописців, які були знайомі з Володимиром Литвиненком^[3].