PROFILPELAJAR.COM

Ганна Григорівна Лисянська
Ганна Григорівна Лисянська
Інші імена	Нюся, Анна, Ганна Гіршівна
Народилася	1 листопада 1917; м. Миколаїв
Померла	2 грудня 1999 (82 роки); Арад, Ізраїль
Національність	єврейка
Громадянство	Україна; СРСР; Росія; Ізраїль
Діяльність	акторка, сценаристка
Заклад	Київський національний академічний театр оперети, Миколаївський театр юного глядача[d], Київський академічний театр юного глядача на Липках, Александринський театр і Санкт-Петербурзький театр музичної комедіїd
Чоловік	Капітан першого рангу Григорій Ісаакович Вольперт
Батьки	Г. Я. Лисянський; Софія Дишліс
IMDb	ID 0514298

Га́нна Григо́рівна Лися́нська (1 листопада 1917(19171101), Миколаїв — пом. 2 грудня 1999, Арад, Ізраїль) — українська і російська акторка театру і кіно, сценаристка єврейського походження.

Біографія

Ганна Лисянська народилася 1 листопада 1917 в Миколаєві в театральній сім'ї. Її батько Гірш Лисянський був керівником Миколаївського єврейського театру. Мати Софія Дишліс і рідна тітка Дора Лисянська були акторками цього театру з 1913 року, а починали свою сценічну діяльність у 1912 в Херсоні в трупі І. Корика.

На початку 1920-х років родина Лисянських виступала в спектаклях робітничого клубу ім. Я. Свердлова, а маленька Нюся почала виходити на сцену Миколаївського театру юного глядача вже у шестирічному віці.

З 1932 до 1936 навчалась у театральній студії при Київському Театрі юного глядача. В 1935 працювала у Державному театрі музичної комедії УРСР (нині – Київський театр оперети).

В 1936 повернулась до Миколаєва, де працювала в Театрі юного глядача до 1938. Там вона грала в постановках за оповіданнями Шолом-Алейхема і до цих ролей вона згодом прийшла в останні роки життя.

Відомий миколаївський журналіст Борис Аров згадував: «Нюся Лисянська, вишукана красуня і примадонна. Її зісватав київський режисер Макаренко». В 1938 році Ганна була запрошена в трупу Київського ТЮГу, де грала Джульєтту в знаменитій трагедії Шекспіра, Юленьку в «Доходному місці» О. Островського, Олену в «Місяць у селі» І. Тургенєва та інші ролі.

У цьому театрі молоду акторку помітив сценарист Ігор Савченко. Завдяки йому Ганна в 1941 дебютувала в кіно, виконавши головну роль Насті у фільмі Григорія Гричер-Черіковера «Роки молодії» (Київська кіностудія, Ашхабадська кіностудія).^[2]

З 1949 - акторка Ленінградського Академічного театру драми ім. О. С. Пушкіна. Крім театру і кіно, Ганна Лисянська працювала на радіо і телебаченні. Тут вона знялася в опереті І. Дунаєвського «Наречені» (рос. "Женихи"), де зіграла Горпину Саввишну. У цій роботі вона виявила свої навички акторки оперети. З 1967 Ганна Лисянська починає виступати на сцені Ленінградського театру музичної комедії^[ru]. Спочатку вона поєднувала роботу в двох театрах, після чого зупинила свій вибір на останньому.

В останні роки творчості Ганна Лисянська знову звернулась до теми єврейських персонажок. У театрі мініатюр «Експеримент» вона підготувала моновиставу «Одеське весілля» за Михайлом Жванецьким. У 1989 зіграла роль тітки у «Мистецтво жити в Одесі», через рік — роль мадам Вайнер в картині режисера О. Зельдовича «Занепад» за твором Ісаака Бабеля, а в 1991 році — роль матері великого єврейського сімейства у фільмі Дмитра Ханановича Астрахана «Изыди!».

В 1993 Ганна Лисянська важко захворіла, і за підтримки своєї близької подруги, акторки Ліліан Малкіної переїхала в Ізраїль до своїх родичів. Тут провела останні роки життя.

Померла 2 грудня 1999 в місті Арад. На пам'ятнику на її могилі є надписи російською і на івриті: «Акторці театру і кіно Анні Лисянській від прихильників».