PROFILPELAJAR.COM

Леся Храплива-Щур
Леся Храплива-Щур
Народилася	27 травня 1927 (97 років); Львів
Громадянство	Канада
Діяльність	письменниця, поетеса, редакторка
Галузь	творче та професійне письмоd, поезія, проза і дитяча та підліткова літератураd
Знання мов	українська
Нагороди	Шевченківська медаль
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Храпливий.

Ле́ся Храпли́ва (27 травня 1927, Львів) — українська письменниця, пластова діячка і освітянка на еміграції: співробітниця дитячих та жіночих журналів у США й Канаді, у роках 1953—70 редакторка пластового журналу «Готуйсь». Членкиня Об'єднання українських письменників «Слово».

Життєпис

Народилася у Львові, де відвідувала початкову школу й гімназію. 1944 року 18-річною разом із батьками емігрувала на Захід, проживає досі у Канаді.

Рід Храпливих із Тернопільщини: дід Василь Храпливий був управителем школи у селі Лисівці Заліщицького повіту; баба Стефанія — зі старого шляхетсько-священицького роду Ганкевичів. У сім'ї були 4 сини: Іван — найстарший; Роман — загинув у визвольних змаганнях як старшина галицької армії; Євген — батько Лесі і Зіновій — наймолодший — професор математики і фізики. Василь Храпливий помер, коли меншому синові було 4 роки, а мати Стефанія вивела їх усіх у люди.

Батько письменниці Євген Храпливий був громадським діячем, дослідником сільського господарства, багато років присвятив праці в крайовому товаристві «Сільський господар» у Львові. Її стрийко, професор Іван Храпливий (нар. 1892) студіював класичні мови: грецьку та латинську в університетах Відня та Чернівців — і все життя викладав їх як предмети в Коломийській гімназії.

Творчість

Як українська письменниця Леся Храплива — тонка лірик, майстриня художнього слова. Її таланти зростали на ґрунті народному з любов'ю до українського народу: у неї свої теми й улюблені образи, свої засоби відображення дійсності. Патріотичне почуття проймає всю творчість поетеси і набуває дієвого характеру. Покинувши Україну, Леся Храплива зрозуміла, що проливати сльози над недолею рідного краю — марна витрата часу та сил.

Поезія Храпливої звучить як голос нічим і ніким нескореного рідного краю, як голос народу, який прагне духовного і соціального відродження. Її поезія — яскравий приклад тези про єдність форми та змісту: форма — проста і витончена, а зміст прозорий, глибокий, незавуальований і не блукаючий: поетеса пише про те, що думає, і що її болить — зовсім природні речі, та, на жаль, тільки для світу, який зазвичай зветься вільним. Письменниця прекрасно розуміє, що марно затискати думку у підтекст з надією, що знайдеться кмітливий читач, котрий наважиться відчитати її між рядками.

Перша збірка Храпливої, яка вийшла друком в Україні, — «Далеким і близьким». Леся Храплива завжди була і залишається українською письменницею, що підтверджують рядки, в яких вона пише про рідні озера та ріки Західної України, Карпати. Чарівність і багатство української природи часто виступає контрастом до злиденного людського існування: вони ще більше відтінюють недолю трудящих. Патріотизм Лесі Храпливої має класовий характер — та проявляється в любові і відданості трудівникам, борцям за незалежність України.

Понад 30 років її опікуном, дорадником і сподвижником задумів був чоловік Орест Щур зі Львова.

Книжки Лесі Храпливої

«Іскри» — вірші, Клівленд США, 1955.
«Далеким і близьким» — вірші для дорослих, Чикаго 1972, перевидано в Україні.
«На ввесь Божий рік» (1964) — декляматор для дітей, перевидано в Україні.
«Ластівочка» — казка на історичні мотиви, Клівленд, 1956.
«Ростикова казка» (1962) — ілюстрована книжка для найменших.
«Забавки Мартусі [Архівовано 8 лютого 2015 у Wayback Machine.]» — ілюстрована книжка для найменших, Мюнхен 1960, перевидана в Канаді.
«Писанка українським дітям» — великодні вірші й казки, США, перевидані в Україні.
«Козак Невмирака» (1961) — фантастична казка, США, перевидано в Україні.
«Вітер з України» (1959) — казки й оповідання, Мюнхен, перевидано в Канаді.
«Вітер з України 2» — казки й оповідання, Нью-Йорк
«Чародійне авто» — фантастична мандрівка через історію України, ЗСА, перевидано в Україні.
«Найбільший дарунок» — свято-Миколаївська сценка, Мюнхен.
«Антипкові пригоди» (1965) — свято-Миколаївська сценка, Нью-Йорк.
«Ярмарок Мишки-Гризикнижки [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.]» (1966) — матеріали до «свята книжки», Торонто, Нью-Йорк. 36 с.
«Отаман Воля» (1959) — повість для молоді, Мюнхен, перевидано в Україні.
«У темряві» — нариси з життя воїнів УПА, Чикаго 1956.
«Митрополит Андрей Шептицький» — віршована біографія.
«Українські народні звичаї у сучасному побуті» — популярний виклад, Канада, перевидано в Україні.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 / Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Кирпа Г. Її знають і читають у рідному краю // Наше життя. — 2007. — № 5. — С. 7-8.
Луців В. Співець перелетних пташат… (На маргінесі життя і творчості Лесі Храпливої // Життя і школа. — 1963. — Ч. 3-4 (73-74). -С. 23-26.